Не люблю вишиванок, “як у когось” 

Доброго дня, шановна редакціє! 

Пише до вас учителька початкових класів, жителька містечка Винники, що поблизу Львова, Іванна Мазур. Дуже зацікавив ваш конкурс, тож вирішила взяти в ньому участь. 

Вишиваю з шести років. Кохаюся у вишивках, розмаїтих. Люблю і квіткові мотиви, і геометричні. Мрію про борщівську вишиванку, але, на жаль, не вдасться повністю передати красу цього краю, оскільки призабута сама техніка вишивання… Якщо б вам вдалося роздобути інформацію про борщівські вишиванки, була б дуже вдячна. Вишиваю у вільний від роботи час. Не люблю однакових вишиванок – таких, “як у когось”. Свій костюм, з квіткою сонця, вишивала зі зразка обрусу, спідниця – лляна, вишивана на канві. 

А ось зелено-жовтий костюмчик має іншу історію: планувала вишити своєму похресникові Богданчику сорочку. У неділю в церкві спостерігала, в які вишиванки зодягнені хлопчики. Бачила і синьо-голубі , і червоно-чорні, і коричнево-тілесні. Тож вирішила вишити таку, якої не було ні в кого. Одразу ж спало на думку, що міг би бути і вишитий костюмчик. Так він і народився. 

Велика оранжево-чорна чоловіча сорочка – презент любому братику, а така ж, тільки маленька, – подарунок від Святого Миколая для чемного хлопчика (її я вишила за чотири дні та чотири ночі). 

І остання – сукеночка  для хрещення моєї племіннички Олюні. Вона у ній була просто чудова! Її нелегко вишивати з тої причини, що брала золоті нитки, які крутились і рвались, але результат промовистий. 

Мені зазвичай не вистачає часу, тому, як правило, вкладаюсь у короткі строки, бо треба завжди щось до якогось свята. Ось, приміром, тепер вишиваю донечці костюмчик. 

Щиро дякую, що торкнулись такої бездонної народної скарбниці. Цікаво буде перейняти досвід відомих майстринь.

З повагою Іванка Мазур,

м. Винники 

Від редакції

У наступних публікаціях обов’язково розповімо

про знамениту борщівську вишиванку – техніки виконання,

орнаменти і традиції.