Ці безцінні витвори народних майстрів університетові подарував відомий український колекціонер Іван Гречко. Перші 50 експонатів стануть основою для майбутнього музею Українського католицького університету. Це найбільша колекція українських ікон на склі середини ХІХ – початку ХХ ст.

Як зізнався Іван Гречко, він мріяв, щоб колекція ікон залишалася цілісною і кожен міг прийти та побачити їх, помолитися перед ними. Тому після довгих роздумів колекціонер вирішив передати ікони для музею УКУ. 

“Нині випав для мене щасливий день. Бо я увесь вік мав якусь таку духовну пригоду з того приводу, що збирав ті речі. Нині найщасливіший момент у моєму житті, бо я можу комусь передати. Бо як Церква є вічною, так і те мистецтво, яке Церкві служить і во Славу Божу є створеним, завжди є при Церкві”, – поділився своїми переживаннями під час відкриття експозиції Іван Гречко.

Радість від такого дарунка та слова подяки Іванові Гречку висловив владика Борис (Ґудзяк). “Нині для мене також радісний і зворушливий момент. Бо те, що могло загинути, збереглося, і воно в університеті буде навчати багатьох. Перед нами колекція, що фіксує створення нашими прадідами, які не мали особливих можливостей, цілого жанру, де є колір, життя, радість і смуток, а насамперед у ньому є Слава Божа і гідність людини. Тому від імені університету дозвольте подякувати за працю всього вашого життя, збирання та зберігання цієї колекції. Бо нема більшої довіри, ніж коли ти свій життєвий скарб комусь передаєш”, – звернувся до колекціонера Івана Гречка владика Борис.

Усі охочі можуть оглянути експозицію у 106 аудиторії корпусу філософсько-богословського факультету. Після відкриття багатофункційного будинку в університетському містечку УКУ, що на вул. Стрийській, її перенесуть туди. Як запевнив проректор УКУ о. д-р Богдан Прах, університет зробить усе можливе для збереження та розширення цієї експозиції.

“Знаю, скільки любові до кожної ікони є у вашому серці, як тішилися кожною іконою, яку знайшли. Тому усвідомлюю, що ці речі потребують належного зберігання у відповідних умовах. Я докладу всіх зусиль, аби ці ікони мали відповідне місце в університеті, – каже о. Богдан Прах. – Важливо і те, що молоді науковці отримають можливість не тільки подивитися на експонати, а й дослідити їх”.

В українських іконах на склі, за словами колекціонера Івана Гречка, є первісна, необроблена  народна культура. Багато ікон були знищені або ж просто побиті за часів радянської окупації, тому лише завдяки захопленню Івана Гречка стільки унікальних експонатів вдалося зберегти. 

Гуцульські та покутські ікони, мальовані на склі, Іван Гречко збирав майже все життя. Гуцул родом із м. Надвірної хотів створити у Львові куточок рідного краю, бо йому “бракувало гуцульської стихії в хаті”. Він жодного разу не був у відпустці, бо найбільше його цікавили гори, розмови з людьми. Працюючи інженером, куди б він не їхав у відрядження, завжди привозив новий експонат до своєї колекції. 

Уже згодом після кожного виїзду у гори на вихідні його дім наповнювався новими експонатами: “Я їхав у маленькі села і шукав ці унікальні скарби, які зникали на очах. Найчастіше люди з радістю віддавали мені вживані ікони, бо не бачили у них ніякої цінності. Гроші за ікони не брали, адже вважали, що за освячене платити недобре. Найчастіше замість них просили сучасні образи, які я привозив зі Львова”, – пригадує Іван Гречко. 

Незабаром Іван Гречко планує передати для музею і церковні стародруки, свічники-трійці, “колядницькі” хрести,  документи з історії УГКЦ, народний одяг Гуцульщини та Покуття, власні нотатки, які він робив упродовж всього життя, збираючи унікальну колекцію.

Виставка стане першим кроком до створення в Українському католицькому університеті музею мистецьких колекцій сакрального, класичного та сучасного мистецтва. Такі мистецькі експозиції діють у багатьох університетах світу. 

ДО ТЕМИ

Символічно, що 100 років тому, у 1913-му, митрополит Андрей Шептицький також передав у дар українському народові свою приватну колекцію, збирання якої розпочиналося зі стародавніх українських ікон та речей сакрального мистецтва, а згодом колекція стала основою теперішнього Національного музею у Львові.