Як грім серед ясного неба…

Світ і далі перебуває під враженням від зречення  Папи Бенедикта XVI з уряду

Ця новина стала топовою в майже усіх світових ЗМІ. Нагадаємо, що про свій намір залишити найвищий церковний пост понтифік оголосив цього понеділка, 11 лютого. Шквал коментарів і прогнозів упав на голови пересічних католиків і не тільки. Додала цій події “наелектризованості” та сенсаційності блискавка, що влучила у купол собору святого Петра. Її вночі з понеділка на вівторок зафіксував один із римських фотографів. 

Хто стане Папою?

Знову з’явилися “пророцтва” – наступний Папа стане останнім перед кінцем світу. Заговорили й про можливі причини такого кроку Бенедикта XVI, що не були озвучені офіційно, а букмекерські контори почали приймати ставки, кого оберуть понтифіком. Кажуть, що ним може стати не європеєць, а наприклад, африканець чи латиноамериканець. Бо саме у Латинській Америці проживають 42 відсотки усіх католиків світу. 

Прогнозують, якщо Конклав зробить вибір на користь латиноамериканського кардинала, то головними кандидатами будуть Оділо Шерер – архиєпископ величезної єпархії Сан-Паулу, та італо-аргентинець Леонардо Сандрі, який очолює Конгрегацію Східних Церков. І хоча лише чверть католиків живуть у Європі, на неї припадає більш як половина всіх кардиналів, що мають право голосу. Якщо ж більшість буде схильна до традиційних рішень, то найвищі шанси у кардинала Анджело Сколи з Мілана.

Всього ж, за інформацією РІСУ, є 10 реальних кандидатів на посаду наступника Бенедикта XVI, з яких тільки троє – європейці:

Жоао Брас де Авіз – Бразилія, 65 років;

Тімоті Долан – США, 62 роки;

Марк Велле – Канада, 68 років;

Джанфранко Равасі – Італія, 70 років;

Леонардо Сандрі – Аргентина, 69 років;

Оділо Педро Шерер – Бразилія, 63 роки;

Крістоф Шонборн – Австрія, 67 років;

Анджело Скола – Італія, 71 рік;

Луї Тагле – Філіппіни, 55 років;

Петер Турксон – Гана, 64 роки.

Проте, попри всі прогнози, маємо не забувати одну з основ віри: Главою Церкви є Христос, у ній діє Святий Дух і він її провадить! Тож усі видимі нам аспекти і прогнози можуть згодом видаватися безглуздими та недолугими домислами. (Згадаймо, скільки було прогнозів, щодо того, хто стане наступником Блаженнішого Любомира після його зречення, – особа єпископа з Аргентини Святослава Шевчука  у них не фігурувала!).

Що робитиме Папа найближчим часом

Точна дата, коли відбудеться Конклав, поки що не відома. Проте вже відомо, чим займатиметься Папа в останні дні свого понтифікату. Під час брифінгу, який відбувся учора, 13 лютого, отець Федеріко Ломбарді, директор Ватиканського прес-центру серед іншого розповів про програму останніх днів понтифікату Папи Бенедикта XVI. Окрім запланованих раніше зустрічей, у суботу, 16 лютого, ввечері відбудеться приватна аудієнція з главою італійського уряду Маріо Монті, а після закінчення реколекцій, які триватимуть із 17 лютого, в суботу, 23 лютого, Бенедикт XVI прийме президента Італії Джорджо Наполітано. Наступного понеділка, 25 лютого, понтифік зустрінеться з деякими кардиналами на приватних аудієнціях, а в середу, 27 лютого, буде остання загальна аудієнція.

В останній день понтифікату, 28 лютого, об 11.00 за місцевим часом у Климентинському залі Апостольського палацу Ватикану відбудеться прощальна зустріч із кардиналами. Приблизно о 17.00 Бенедикт XVI полетить гелікоптером до Кастель Ґандольфо, де мешкатиме, доки не звільниться приміщення монастиря на території Ватикану. З 20.00 розпочнеться “Sede Vacante” (тобто “час без Папи”). Про це повідомляє Радіо Ватикан.

Прохання про молитву

Учора ж Бенедикт XVI уперше з’явився на публіці після свого зречення і попросив молитися за Церкву та свого наступника.

“Я дякую всім за вашу любов і молитви, якими ви мене супроводжували протягом всього мого шляху”, – сказав понтифік, звернувшись до тисяч вірян, що прийшли на аудієнцію, присвячену початку Пасхального посту в римо-католиків.

“Моліться за мене, за нашу Церкву і майбутнього Папу Римського. І Всевишній вкаже нам шлях”, – сказав Святіший Отець.

З листом до вірних звернулися і члени конференції єпископів Римо-католицької церкви в Україні. Вони закликали їх подякувати Богові за час понтифікату Папи Бенедикта XVI.

У кожній парафіяльній спільноті РКЦ в Україні 24 лютого 2013 року відбудуться подячні меси за дар служіння Бенедикта XVI. Як наголошується у зверненні, до  20.00  28 лютого Папа Бенедикт XVI виконуватиме своє служіння як Єпископ Рима і видимий Глава Церкви, тому до цього часу будуть згадувати його ім’я в каноні Святої меси. Натомість після закінчення понтифікату, тобто після 28 лютого аж до обрання нового Папи, звучатимуть лише слова: “із нашим Папою…” і згадуватимуть лише ім’я дієцезіального єпископа.

Як наголошують єпископи РКЦ в Україні, обиратимуть Папу на Конклаві кардинали-виборці, яким ще не сповнилося 80 років, однак відповідальність покладена не лише на них – це стосується цілої церковної спільноти. Тож 3 березня у всіх римо-католицьких храмах України служитимуть Святі меси за обрання нового Папи і за членів Конклаву”.

Без психозу!

На думку екс-глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара, людям слід бути розважливішими і  не впадати у псевдорелігійний психоз через зречення Папи Римського. Саме так він прокоментував так зване “пророцтво Малахії”, у якому йдеться, що наступний Понтифік після Бенедикта XVI може стати останнім Папою Римським перед кінцем світу. 

“Це нагадує мені історію з кінцем світу, але ж ми його пережили. Люди, звичайно, хочуть бачити якісь знаки на небі й землі, але потрібно дивитися на речі спокійно, реалістично, не створювати псевдорелігійного психозу”, – каже Блаженніший Любомир у інтерв’ю “Коментарям”.

Сам він на Конклав не поїде, оскільки участь у виборах Папи беруть кардинали, яким ще не виповнилося 80. Блаженніший прийматиме привітання з нагоди такої поважної дати за два дні до завершення повноважень Бенедикта XVI. 

“Я брав участь у виборах Папи Бенедикта… Це дуже складний процес. Наперед сказати, хто саме буде, неможливо. Це спекуляції на дуже високому рівні. Але це цілком природно. І це саме буде тепер”, – вважає Блаженніший.

Проте, на думку владики Любомира,  від того, хто стане наступником Папи, залежить і майбутнє УГКЦ. “У кожного Папи свій стиль. Папа Іван Павло дуже спричинився до того, щоби завалився комуністичний режим і в Польщі, і поза Польщею. Не знаю, чи Пій XІІ або ж Бенедикт XVI могли б зробити те, що зробив Іван Павло ІІ. Може бути, що нам визнають патріархальний устрій. Про це ми й говорили з Папою Бенедиктом. Його ставлення було позитивне. Гадаю, незалежно від особи цей процес іде вперед. Безумовно, його можна прискорити чи сповільнити, залежно від обставин. Але це для добра Церкви, а не справа якогось політичного престижу”, – зазначив Блаженніший Любомир. 

КОМЕНТАРІ
Андрій Юраш, релігієзнавець:
Анатолій Бабинський, головний редактор журналу "Патріярхат":    
- Вже тільки те, що останній раз така подія трапилася 1415 року, тобто майже 600 років тому, свідчить про її непересічність. Це незвична практика. Річ у тім, що будь-які події, пов'язані зі змінами на Римському престолі, як-от вибір нового глави Церкви, його відхід від обов'язків чи смерть - це завжди подія світового масштабу. Бо частково змінюється політика самої Католицької церкви: хоч у загальних, найголовніших рисах вона залишається незмінною, але багато в чому залежить від позицій понтифіка. Персоналії, їхні особисті риси не можуть не накладати відбитка, не вносити якихось особливих змін. Наприклад, Папа Іван Павло ІІ був харизматичним провідником Церкви, любив спілкуватися з величезною кількістю людей, відвідав чимало країн, чого до нього ніхто не робив. А Іван ХХІІІ доклав багато зусиль, аби ІІ Ватиканський собор відбувся. Цей понтифік увійшов до історії як винятковий реформатор, який не зважив на думку напевне на той час більшості єпископату, а тримався свого бачення і започаткував справу, якої ніхто від нього не сподівався. Відхід від обов'язків Бенедикта XVI, з одного боку, вчинок несподіваний. А з іншого, породжує ситуацію, яку зараз спрогнозувати до кінця неможливо, зокрема те, хто стане його наступником. І хоча цей крок був неочікуваним, він надзвичайно виважений, продуманий. І для Бенедикта XVI, і для всієї Католицької церкви відкриває нові можливості.Я не думаю, що це рішення може похитнути віру, вплинути на переконання чи на усвідомлення католиками сутності та місії Папи, інституту папства. В церковних канонах написано: Папа має таку можливість, визначальною є його вільна воля. Він відповідальний за долю Церкви, за долю більш як мільярда вірян. Усвідомлюючи цю відповідальність, він приймає рішення. Ймовірно, тут наклалася і світоглядно-ментальна іпостась Бенедикта XVI як представника німецької нації. Відомо, що німці - розважливий, розсудливий народ. Ця ментальна особливість, ментальна схема, за якою діє Бенедикт XVI, побудована на раціоналізмі, напевне й підказала йому такий розвиток подій. І мені здається, що такий крок є виправданим. Папа сам каже, що йому було дуже тяжко виконувати свої обов'язки, бо фізичні можливості 85-річної людини не безмежні. Він розчищає поле для особи, яка діятиме з більшою енергію, з більшим ентузіазмом та продуктивністю, а головне -  з кращим результатом для Церкви.  - Якщо озирнемося трохи назад, то зможемо віднайти багато фактів, що цей Папа хотів піти на спокій ще до того, як був обраний на Римський престол. Маючи 70 років, він просив про відставку з посади префекта Конгрегації доктрини віри, проте Папа Іван Павло ІІ відмовив йому. І Йозеф Ратцінгер продовжив своє служіння, погодився стати наступником Івана Павла ІІ і працював скільки міг. Мабуть, міг працювати й далі, але зі слів його зречення стає зрозуміло, що він вважає таке служіння недостатнім. Як глава Вселенської Церкви він бачить, що є потреба в людині, яка має більше сил. Це своєрідний сигнал його як понтифіка і тим, хто обиратиме наступного Папу, і всім нам.Бенедикт XVI сказав, що цьому рішенню передували довгі часи молитовного обдумування. Тому воно було прийняте в дусі молитви Христа: "Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!" Знаємо, що він це робив для добра Церкви, молився, щоб зрозуміти, що буде краще для неї. Тому, певен, його рішення матиме позитивні наслідки.Нічого страшного очікувати не слід - це не перший Конклав у історії Церкви. Дехто каже, що може стати Папою африканець, подаючи це як "кінець світу". Але не треба забувати, що африканці вже були папами. В перших століттях. І нічого не сталося! Щоб уникнути нагнітання ситуації та розмаїтих спекуляцій, слід просто слухати те, що говорить Святий Престол офіційно, відкинути усякі плітки.

 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4781 / 1.67MB / SQL:{query_count}