Андрій і Тетяна Котельники про донечку Вікторію, плани щодо майбутнього поповнення родини та спортивний бар

Він зробив успішну спортив­ну кар'єру і всього, про що колись мріяв, досягнув сам. Насамперед, завдяки наполегливості, працелюбності та великій силі волі. Йдеться про спортивну гордість України та Львова - 31-річного професіонального боксера, чемпіона світу за версією WBA у напівважкій вазі (до 63,5 кг) Андрія Котельника. А ще він хороший сім'янин із майже 8-річним стажем. Власну сім'ю боксер називає головною опорою у житті. Він обожнює свою красуню дружину Тетяну та донечку Вікторію. Люблячий тато тішиться: доня вся в нього! Про сімейне життя, доню та плани на майбутнє "Пошта" спілкувалася з Андрієм та Тетяною Котельниками.

Про головне натхнення

- Чим для відомого та успіш­ного боксера Андрія Котельника є власна сім'я?

- Сім'я - це моя головна опора! Сім'я мене завжди підтримає у важку хвилину, якщо така є. Моя кохана дружина Тетяна у 2006 р. подарувала мені донечку Вікторію, якій зараз 2,3 року. Я безмежно щасливий! Донечка дає мені натхнення, аби виступати й здобувати все нові й нові перемоги у спорті.

- Хто обирав ім'я донечці - дружина чи Ви?

- Спільно, але ідея була моя. Колись у мене на боксерських трусах був напис "Львів", а коли народилася донька і я проводив бій уперше в статусі тата, вирішив зробити подарунок, нікому про це не сказавши: написав на трусах "Вікторія". Цей напис означав і слово "перемога", й ім'я моєї донечки.

- Знаю, що слово "Вікторія" є й у біографічній книзі про Вас - "Вікторія Котельника". Коли вона вийде друком?

- Справді, книга матиме назву "Вікторія Котельника", а її автором є Василь Танкевич. Це книга про боксера, про те, як людина всього досягала сама, про поставлені цілі та мрії.

Я наполегливо працював упродовж спортивної кар'єри (загалом у боксі вже 23 роки), багато в чому собі відмовляв і мої мрії збулися. Я щасливий! Невдовзі приймемо рішення - книга з'явиться ще цьогоріч чи вже у 2009 р. Зокрема, 24 - 28 листопада у Львові відбудеться шостий Всеукраїнський дитячий боксерський турнір (вік учасників 13 -15 років) на мої призи. Можливо, книгу видамо до цього турніру або ж вона вийде друком уже навесні наступного року.

10 років разом

- Як познайомилися з Тетяною?

- Нас познайомив мій товариш по команді Олександр Зубрихін. У його дружини була подружка Таня. Мені тоді було 20 років, а їй - 17. Відтоді ми вже 10 років разом. Я завжди мріяв про свою сім'ю. Коли з Танею познайомився, то спочатку  приховував її від  тренера. Розповім одну історію. Готуючись до чемпіонату Європи, наша збірна поїхала в Алушту. Домовилися з Танею, що також приїде на море. Вона окремо поселилася. В Алушті ми мали по три тренування щодня, тому з Танею зустрічався лише на морі. Загалом у тренера режим завжди був дуже строгий, але зараз я розумію: це було правильно... Із Танею ми одружилися у грудні 2000 р. в одному з районних РАГСів Львова, а згодом поїхали до Німеччини. Зараз живемо у постійному русі, дружина вже звикла до цього. Постійно кудись їдемо, кудись поспішаємо. Такий режим. Я щодня тренуюся. Ще зараз у мене ремонт удома. Я вже сам собі не належу, я вже сам шокований...

- А часу на дружину вистачає?

- Знаєте, де його вистачає? У Німеччині. У Гамбурзі винаймаємо квартиру. Там більше часу є на спілкування, на те, щоб бути разом зі своїми рідними. Загалом бути дружиною боксера не так вже й просто - це постійний рух. З іншого боку, спортсмени - це складні люди, бо кожен із них до всього ставиться емоційно. Тим і відрі­з­няються дружини боксерів, що вони знають підхід до своїх чоловіків, заспокоять, завжди знайдуть вихід зі складної ситуації, підтримають.

- А дружина з Вами на поєдинки їздить чи дивиться їх по телебаченню?

- Коли ще не було доньки, то ми постійно були разом, разом їздили до Німеччини. На перші два-три поєдинки Таня ходила, потім 8 років не ходила. Цьогоріч у Львові був її дебют. Раніше вона хвилювалася, не могла дивитися на поєдинки. Зараз набралася сміливості й прийшла. Сказала, що вона вже впевнена у мені та моїх силах і тепер приходитиме на мої поєдинки. Досі лише в записі їх переглядала.

- Чим зараз займається дружина?

- Вивчає досконало німецьку мову. Більше займається домашніми справами.

- Тобто у Вашій сім'ї немає домогосподарки чи няньки?

- Ні. Нам допомагає теща - Тетянина мама. А свою дитину виховуємо самі. Дитину довіряю лише своїй дружині і її мамі.

- А як виховує доню тато?

- Тато має дуже мало часу на виховання. Зараз вона більше слухає маму. А у три рочки буде більше біля тата.

- ...чому біля тата?

- Кажуть, що дівчинка після трьох років хоче бути більше біля тата. Щоб саме він їй більше щось розповідав і показував.

Хочемо ще  сина

- Ви втішені, що у Вас донечка чи більше сина хотіли? Розкривайте таємниці - можливо, сім'я Котельників планує народити  найближчим часом ще одну дитину - сина?

- Справді, я дуже хотів сина - аби був спадкоємець. Коли Таня була вагітна, то казав: найголовніше, аби дитина була здорова. А сина ми хочемо! Плануємо через рік. Але я ніколи не жалкую, що у мене донька. Вона така енергійна дівчинка! Мама навчила її говорити: "Я копія тата".

- В Андрія Котельника є домашні обов'язки чи Ваша справа - лише заробляти гроші?

- Щодо прибирання, то деколи можу це робити, коли маю бажання. Скажімо, сміття виношу. Зараз, як вже казав, триває ремонт, то я більше є організатором. Дружина знає свої обов'язки, а я знаю свої. У нас рівні права - 50 на 50.

- За що би Ви хотіли подякувати дружині?

- За те, що вона така є і подарувала мені доньку!

- А дружина народжувала в Україні чи в Німеччині? Можливо, Ви були присутні під час пологів?

- Таня народжувала в Україні. Знаю, що спільні пологи багато хто практикує. Така собі "мода", яку завезли з Америки та Європи. Вважаю, що це не чоловіча справа. Дружині нічим там не допоможеш. Для цього є лікарі.

- Чим особливою є донечка?

- Вона копія тата! Зокрема, й за характером. Вікторія - найкраща донечка! Вона наполеглива, вихована та дуже розумна дівчинка. Вікторія знає вже вісім віршиків! За свої 2,3 року вже шість разів літаком літала, двічі потягом подорожувала, тричі в Німеччину й назад у машині їздила. Вона у свої чотири місяці у посольстві була. До переїздів Вікторія вже звикла.

Далі до нашої розмови долучилася дружина Андрія Котельника - Тетяна.

- Чи важко бути дружиною відомого боксера?

- Дуже важко. Адже, як і у всіх спортсменів, він буває в різному настрої. Отже, потрібно знати: що й коли сказати, як заспокоїти, як підтримати. Також це постійний рух.

- Що найбільше Вам подобається у човікові?

- Його цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність та доброта. Він ставить якусь мету і завжди її досягає. Він професіонал!

- А що, навпаки, не подобається у його характері?

- Непоступливість. Але такий у нього характер.

- Що найважливіше у сімейних стосунках?

- Давайте я відповім (А. Котельник - "Пошта"). Найголовнішою має бути довіра один до одного! Якщо чоловік не довіряє дружині, з якою вирішив поєднати долю, то про які стосунки можна говорити? Я впевнений у своїй дружині!

- А що мама нам розповість про донечку?

- Наша Вікторія - копія татуся! Вона у нас швидко розвивається. Це наполеглива та вихована дівчинка. Скажімо, швидко навчилася говорити "Дякую".

- Тато розповідав, що ще хочете синочка...

- Хочемо! Не зараз, але плануємо, звичайно, мати двох дітей.

- А. Котельник: Ну, як двох? А якщо не буде синочка з другого разу?

- Т. Котельник: Дві донечки буде...

- А. Котельник: Тоді третій син буде!

- Тетяно, а чому Ви не берете няньку для малечі? Це ж  зараз наче модно?

- Дитину має виховувати мама. Якщо брати няньку, то для чого тоді мама?! Я б не довірила свою дитину няньці! У мене немає такої діяльності, аби потрібна була нянька. Коли дитина трохи підросте, то її можна віддати у дитячий садок. Серед дітей малеча краще розвивається.

- Чи колись думали, що у Вас буде такий відомий чоловік?

- Ні. Але так сталося. Я задоволена, що ми разом!

- Зважаючи на тренування та поєдинки, чи не бракує часу бути разом?

- До народження Вікторії ми завжди були разом. А після того, як Віка народилася, я так часто не можу змінювати місце перебування, бо це важко для дитини. А Андрій їздить щодва місяці. Щоправда, вона у нас вже з трьох місяців подорожує.

- Чи часто чоловік допомагає вдома?

- Йому ніколи допомагати. Він би, може, й допомагав, адже все вміє робити. Йому би більше часу.  Він любить усе робити. У мене працьовитий чоловік.

- Які мрії та плани у родини Котельників?

- А. Котельник: Хоча деколи на вихідні у Карпати ми їздимо, але після турніру в листопаді плануємо поїхати на море всією сім'єю. Чемпіоном я став, титул захистив, квартиру відремонтував...

- А дерево посадили?

- Ні, дерево ще не посадив... А ще у планах - відкрити власний спортивний бар. Поки свого бізнесу ще не маю. Також у планах - звести власний будинок. Коли у мене буде спортивний бар, то ним займатиметься дружина.