У цей святковий і радісний день Різдва Христового засилаю всім вам найщиріші вітання з нагоди цього великого празника християнської віри. Різдво – це день, коли вічний і невидимий Бог зволив увійти в людське життя як новонароджене Дитя. Різдво – це час, коли могутній та незбагненний Уседержитель, Котрий тримає в Своїх руках життя і долю всього, що існує, Сам зволив віддати Себе людині, покластися в обійми Своєї дівственної Матері та шукати захисту в Її обручника Йосифа. Різдво – це святкова хвилина, коли самотня сучасна людина відчуває трепет невимовної Божої близькості та уваги до себе, коли небо і земля, ангели й люди, небесні світила та земні звірята збираються в єдину родину довкола вифлеємських ясел, в яких сьогодні спочиває новонароджений Цар віків, та радісно співають: “Славімо Його!” 

…У день Різдва Христового кожна віруюча людина спішить до вифлеємського вертепу, щоб побачити в яслах на сіні маленького Ісусика та віддати Йому поклін і славу як своєму Богові та Спасителеві. Для того, щоб гідно пережити цей празник, кожен із нас покликаний віднайти свою дорогу до Бога, Який прийшов до людини у людському тілі. До цієї особистої дороги віри кличуть нас сьогодні небесні ангельські хори, що благовістують цю велику радість світові, співаючи: “Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!” Вифлемська зірниця запрошує нас стати поруч з мудрецями, що йдуть із дарами, та з вірою особисто зустріти Христа-Господа, Який видимо присутній між нами. 

…Різдво – це особливе родинне свято. Наш Бог і Спаситель забажав покласти Себе, як мале Дитя, в руки сім’ї: чоловіка і жінки, Йосифа та Пречистої Діви Марії. 

Святіший Отець Бенедикт XVI, закликаючи сьогодні вірних Христової Церкви особливо дбати про передавання віри новим поколінням, ділитися своєю вірою із ближніми, покладає найбільшу надію на християнську родину. Адже сім’я, як домашня Церква, завжди була тим осердям, в якому від початків християнства передавалася віра в Бога від батьків до дітей. Нині її завдання не змінилося: Господь вкладає в руки родини віру Церкви, закликає батьків передавати своїм дітям власну віру в Бога, виховувати їх на добрих християн. На жаль, у сучасному світі не бракує ворогів, які з усієї сили намагаються знищити традиційну родину, а найголовніше – убити осердя передавання віри в нашому народі подібно до вбивства вифлеємських дітей. Просімо сьогодні у новонародженого Спасителя, щоб кожен батько – на взірець св. Обручника Йосифа – захищав свою сім’ю, чував над збереженням у ній дару Христової віри, а мати особливо дбала про християнське виховання своїх дітей. 

…Дорогі в Христі! Нехай у своєму Різдві новонароджений Спаситель наблизиться до кожного із вас та завітає зі Своїм небесним світлом до кожної оселі, де чекають на Нього! 

Нехай неземна ніжність Самого Бога зворушить та зігріє серце усіх нас: тих, хто вдома, і тих, хто в дорозі, тих, хто далеко від рідної землі, і тих, хто шукає саме в ній достатку, миру і злагоди для своєї родини. Нехай небесна радість від того, що Господь об’являється там, де людська влада й сила є безсилими, подарує нам віру й надію на кращу долю нашої України. 

 

Філарета, предстоятеля Української православної церкви Київського Патріархату

…Христос учив, що істинна мета земного життя людини не на землі, а на небі; і тимчасове життя слід осмислювати і розцінювати через вічне, духовне, нетлінне життя. Він не лише говорив, а й на Собі показав, що земне подорожування починається колискою і закінчується могилою. А між першим і останнім етапами життя – неминучі скорботи і радощі, хвороби і насолоди земними благами.

Які дивовижні протилежності поєднуються в людському житті! Щастя і сльози, любов і ненависть – усе це безладно змінює одне одне, і часто несподівано. Ще не встигли затихнути радості ангельського співу на честь Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир”, як по всьому Вифлеємі та його околицях пролунав невтішний плач матерів, у яких, за нелюдським повелінням Ірода, відібрали і знищили немовлят чоловічої статі.

Здавалося б, із пришестям Христа, Який приніс на землю мир і любов, повинна була б припинитися людська злоба. Але, як бачите, людська злоба не знає ні часу, ні меж. Навпаки, немов глузуючи і знеславлюючи любов Божу, вона саме тепер і виявилася в такий жахливий спосіб. І це слід сказати про всяку злочинну пристрасть, бо кожна злочинна пристрасть осліплює людину і штовхає її на криву дорогу. Ми обурюємося цими та подібними беззаконнями і неправдою, особливо коли це стосується християн.

Господь наш Ісус Христос не соромився називати нас братами (див. Євр. 2:11). Якщо це так, то ми зобов’язані всім своїм життям показувати свій духовний зв’язок з Господом. У протилежному разі ми тільки ганьбимо високе звання християнина і виключаємо себе з родинного зв’язку із Христом. Недостатньо носити ім’я християнина: треба бути справді християнином – за способом життя, за душею і серцем; інакше ім’я християнина виявиться пустим звуком. Особливо важливо замислитися про це в наші дні, коли суспільство потребує духовно-морального відродження й очищення.

…Різдво Христове закликає нас творити діла милосердя й любові. Нам треба поспішати до хворих, самотніх, до всіх, хто потребує нашої допомоги.

Підносячи подяку Богові за всі Його благодіяння і милості в минулому році, будемо старанно молити і просити, щоб Він зберіг нас в єдності та однодумності, дарував нашій Українській державі силу і мудрість подолати всі труднощі, зберегти нас у братолюбстві, щоб послав удосталь плодів земних і подав Україні Своє небесне благословення.

Нехай Бог миру і любові буде з усіма нами!

 

 

Сердечно вітаю вас із Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Для віруючого серця нинішня різдвяна ніч така сама незабутня й урочиста, як і дві тисячі років тому.

Ще задовго до Різдва Свята Церква почала підготовлювати нас до цього великого торжества. Очищаючи душі молитвою, покаянням і добрими справами, ми, як старозавітні праведники, з вірою і надією очікували пришестя у світ Спасителя – Сонця Правди Христа. 

…Христос, прийнявши людське єство, відновив, оновив і освятив природу людини. “Слава й хвала на землі Христу Богові нашому, Який народився і обожив природу земнородних!” – співає цього дня Свята Церква. І цей великий дар освячення спонукає нас до чистого служіння Богові, вільного стояння перед Ним із сповненим подякою серцем. Найвищим проявом нашої подяки є Божественна Євхаристія, через яку ми вступаємо в найтісніше спілкування з Богом, стаємо спорідненими Йому і народжуємось для нового, духовного життя, прикрашаючись Христовою красою. І не зовнішня, тілесна, а саме ця духовна краса повинна бути головною метою нашого життя. “Христос не вимагає пишного вбрання, – повчає святитель Амвросій Медіоланський, – а прихильності душі; не дивиться на красу тіла, а бачить серця тих, хто служить Йому” (Слово про те, як слід зустрічати день Різдва Христового).

Тож давайте в ці світлі різдвяні дні разом зі смиренними серцем пастухами та мудрими волхвами поклонімося Народженому Богонемовляті Христу. Світло Вифлеємської зірки й благовоління Боже до людей нехай буде дороговказом для нас на всіх дорогах нашого земного життя й на шляху до обителей Небесної Слави. Ангельська пісня “Слава у вишніх Богові, і на землі мир, у людях благовоління” (Лк. 2:14) нехай завжди лунає у наших серцях.