1 січня – Всесвітній день молитов за мир

У вівторок, 1 січня, коли ми всі святкуватимемо прихід нового року, світ відзначатиме також Всесвітній день миру. 8 грудня 1967 року з такою ініціативою – у перший день року молитися за мир  – виступив Папа Павло VI, а 17 грудня 1969 року його проголосила і Генеральна Асамблея ООН. 

З цієї нагоди щороку Папа римський звертається до вірних і всіх людей доброї волі з посланням та закликами послабити напругу в міжнародних та міждержавних відносинах. Загальний лозунг Всесвітнього дня миру: “Пробач, і ти отримаєш мир”.

У своєму цьогорічному посланні “Блаженні миротворці” Папа Бенедикт XVI пропонує світові як програму подолання зла Євангельські блаженства. 

Конфлікти та кровопролиття, нові загрози війни, вогнища напруги й протистоянь, тероризм і міжнародна злочинність, фанатизм та фундаменталізм, трагедія голоду та продовольча криза, порушення релігійної свободи, права на життя та на сім’ю, соціальних прав – усі ці явища несуть загрозу мирові. Аби їх подолати і  будувати суспільство, “що ґрунтуватиметься на істині, свободі та справедливості”,  Папа заохочує жити Євангельськими блаженствами. 

“Ті, хто ввіряється Богові та Його обітницям, – пише він, – часто в очах світу виглядають наївними чи далекими від дійсності”. Але насправді такими є ті, хто не зважає на Бога та піддається ілюзії, що можна побудувати мир виключно з допомогою людських стратегій. Однак без Бога завжди переважатимуть “критерії влади та користі”, тобто “гріх в усіх своїх проявах: егоїзмі, насильстві, жадібності, бажанні влади й панування, нетолерантності, ненависті, несправедливих структурах”.

Бенедикт XVI зазначає, що “миротворцями є ті, хто любить, захищає та підтримує життя в його цілісності”. “Той, хто бажає миру, – наголошує він, – не може толерувати замахів та злочинів проти життя”. 

Папа наголошує на “правильній шкалі цінностей”, бо недостатньо мати багато засобів та можливість вибору. Ми стали свідками слабкості економічної моделі, яка панувала останніми десятиліттями. Вона була спрямована на досягнення якнайбільшого прибутку й споживання. Потрібно шукати нову модель розвитку, що ґрунтуватиметься на братерстві та спільності, на безкорисливості та логіці дару, слід “відчувати своїми потреби інших, чинити інших учасниками своїх благ”, виходячи за межі своїх інтересів. А це можливо лише тоді, коли визнаємо, що в Бозі ми є однією родиною.