Збройний конфлікт, безперечно, є одним із найгірших винаходів людства. Але навіть у наймоторошніших війнах трапляються світлі моменти. Рівно 98 років тому, коли минав п’ятий місяць Першої світової війни, багато солдатів по обидва боки фронту просто склали зброю. Вони співали один одному радісні різдвяні пісні, приходили до нейтральної смуги, аби обмінятися подарунками, а на саме Різдво грали у футбол. В окопах зародилася своєрідна філософія, принцип якої – живи і дозволь жити іншим. Генералам по обидва боки знадобилося немало часу, аби вгамувати дружній настрій і повернути у повсякдення жорстокість.

Цього року результати світового “рейтингу щастя” показали, що найщасливішими на планеті є жителі багатьох країн латинської Америки. Панама, Парагвай, Сальвадор, Венесуела, Гватемала, Еквадор та Коста-Ріка – усі вони опинилися на верхніх позиціях рейтингу. Колумбія посіла 11-те місце, а Мексика та Бразилія опинилися поблизу 20-го місця. Експерти запропонували багато пояснень такому феномену. Відповідно до одного з них, латиноамериканці здатні дивитися вперед, незважаючи на повсякденні проблеми, жити кожним днем незалежно від того, що відбувається довкола. Згідно з цією ідеєю, постійні проблеми змушують людей адаптуватися і жити позитивно, можливо тому, що важко постійно боятися настання гірших часів і водночас плідно працювати й жити. 

Зізнайтеся, ви ж були трішки розчаровані тим, що 21.12.2012 року так нічого й не відбулося? Майя обіцяли нам непогану вечірку, а фатальне число натомість стало ще одним рутинним днем. Але перед тим, як повернути до комірчини сірники та консерви, поставмо собі питання: чому людські покоління вважають, що кінець світу у них на порозі? Чому нас так просто налякати? Народження майбутнього не тільки внесло зміни до морфології, а й перетворило наше життя на постійне нервове очікування. Хоча зтого часу, як людина покращила власний статус, назвавши себе вінцем творіння, її внутрішній стан погіршився, адже сам факт існування вона тепер сприймає як проблему. Людина – єдина істота, яка не тільки страждає від таких невиліковних хвороб, як смуток, депресія чи шопоголізм, але й усвідомлює абсолютну конечність свого існування. Тому й весь свій обмежений час перебування на землі проводить у спробах відповісти на сакраментальне питання: “А що ж буде?”.

Шведське містечко Галліваре розташоване майже на 100 км північніше від полярного кола. Попри морозну погоду, тут завжди велелюдно у дні зимових ігор Санти. Професійні Санта Клауси зі всього світу у цей час доводять, що вони краще, ніж інші керують упряжками із оленями, швидше, ніж інші їздять на санях і ще швидше кидаються вівсяною кашею із тарілок. Найколоритнішими є учасники з Гонконгу. Приїхавши із країни, в якій ніколи не буває снігу, вони чудово катаються на санках і роз’їжджають містом на механічних оленях.