“Пошта” вітає усіх, хто цими днями святкує Різдво, та зичить миру, радості, любові! 

Сьогодні – 25 грудня. А отже більшість християн – всі, хто не тільки в повсякденні, а й у своєму релігійному житті дотримується Григоріанського календаря – відзначає Різдво. Цього дня святкують католики західного обряду, протестанти, а також багато православних церков, наприклад грецька.

Традиційно для нашого міста нинішній день є особливим, адже багато львів’ян вважають себе католиками західного обряду, бо походять із польських родин чи мають польське коріння. І навіть для тих, хто святкуватиме за східним обрядом, цей день має особливе значення. 

По-перше, святкують наші сусіди, по-друге, це нагадування про те, що до нашого Різдва залишилося менше ніж два тижні. Та й, зрештою, багато греко-католиків у часи комунізму приходили до кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії на великі свята, приймали тут таїнства, тому й сьогодні за традицією йдуть до храму зустріти близьких, привітати їх зі святом.

Сьогодні урочисто відкриють головну львівську шопку. Після незначної реставрації її вже вкотре встановили на площі Ринок перед входом до ратуші.

Власне святкування приходу Спасителя розпочалося ще вчора із появою першої вечірньої зорі, яка сповістила всьому світу про час народження Сина Божого. Ввечері 24 грудня вся родина збирається за столом на Вігілію (Святвечір). На столі – вечеря, що традиційно складається з 12 страв. Римо-католицька церква не вимагає, аби вона була пісною, проте на наших землях вже віками склалася традиція у Святвечір не вживати м’ясних страв. Слово “вігілія” з латинської означає “чування”, тому, як належить, розпочинають її з молитви та обов’язкового читання уривка зі Святого Письма про народження Христа. Родина ділиться облатком, при цьому кожен говорить побажання один одному на наступний рік. Облаток – тонкий прісний різдвяний хліб білого кольору з витисненою на ньому Святою родиною.

Опісля вечері йдуть до храму на Пастирку – особливу різдвяну службу. Зазвичай вона розпочинається близько півночі та триває майже до ранку. Її служать на згадку про те, що вночі привітати Ісуса прийшли пастухи. Так і вірні, як ті бідні пастухи до вертепу, йдуть до храму привітати Новонародженого Спасителя. А розпочинають службу з освячення вертепу, чи, як його ще називають, шопки. Встановлюють її заздалегідь, але до початку Пастирки у ній бракує головного – дитятка Ісуса в яслах. Тож єпископ чи священик бере в руки фігурку маленького Ісусика, обходить з нею храм та урочисто вкладає у яселка шопки. 

Традиція встановлювати різдвяні шопки прийшла до нас з Італії. Святий Франциск Ассизький, який дуже глибоко переживав таїнство Божого воплочення, після своєї подорожі до Святої землі у 1223 році з благословення папи Гонорія ІІІ встановив першу шопку, аби змістити акцент від світського святкування Різдва (ярмарків і частування) до внутрішнього переживання цього свята. Він спорудив ясла, поклав у них сіна, привів вола й віслюка, запросив до печери людей, проспівав фрагмент із Євангелія про Христове Різдво. Так святий Франциск хотів показати велику любов Ісуса до людини, вбогість, у якій Він народився, та упокорення, якого зазнав новонароджений Месія. 

Вже через століття різдвяні шопки встановлювали у церках Італії, згодом ця традиція поширилася на всю Європу, а також інші континенти.

У наш час, потрапивши у різдвяний час до цього містечка, неможливо навіть порахувати скільки там шопок. Лише у дворику церкви святого Дам’яна, що її відбудовував сам святий Франциск, їх кілька десятків. А в підземеллі собору Пресвятої Богородиці Цариці ангелів (Порціункули) експонується колекція шопок різних народів світу. На жаль, української шопки там ще немає. 

Тут повсюди шопки: великі, мініатюрні, навіть… солодкі. Вони й у вітринах магазинів і кав’ярень, й у храмах і на площах, на підвіконнях помешкань звичайних городян. Найбільша ж шопка – на площі перед собором святого Франциска: усі скульптури виготовлені в натуральну величину, причому тільки людських фігур тут близько чотирьох десятків.

Взагалі шопка разом із ялинкою – головні символи Різдва на Заході. Кожна країна, кожне місто мають свої традиції, однак всі шопки особливі: трепетна, душевна, кожна з них промовля до нашого серця про народження Божого Сина.

Традицію встановлення шопок на площі святого Петра у Ватикані перед різдвяною ялинкою започаткував блаженний Папа Іван Павло ІІ у 1982 році.

Минулого року ватиканська шопка складалася з трьох частин: центральна присвячувалася народженню Христа, а бічні – Благовіщенню й Стрітенню. Цьогорічну шопку, як і ялинку, привезли з італійських регіонів Молізе та Базіліката. Загальна площа шопки становила 225 квадратних метрів, а біблійних персонажів одягнули в традиційний для півдня Італії одяг. Ясла ж прикрасили елементами південноіталійської іконографії. Учора ввечері цю шопку освятив папа Бенедикт XVI. 

Шопка у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії  – чи не найстаріша у Львові. Їй майже сім десятків років. Традиційно її влаштовують у ніші собору справа від головного вівтаря. 40 пофарбованих гіпсових фігур у шопці повернуті одна до одної обличчям. Найбільші мають півметра заввишки, а найменшими є п’ятисантиметрові ягнята.

Найбільша радість для дітей – кинути монетку в півметрову скульптуру ангела. Він має отвір для грошей на грудях. Коли монети падають усередину, голова фігури схиляється, ангел дякує за пожертву.

Різдвяне привітання голови Конференції римо-католицьких єпископів України архієпископа Мечислава Мокшицького, митрополита Львівського 

Дорогі брати в священстві!

Богопосвячені особи!

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Буквально кілька хвилин відділяє нас від Вігілії Різдва Христового, в якій почнемо радісне святкування істини про втілення Божого Сина. Напередодні цього свята прагну скласти Вам мої найкращі різдвяні побажання.

У Році Віри і останніх митях ювілейного року 600-ліття перенесення столиці нашої Митрополії з Галича до Львова, бажаю Вам бути знаряддям Божого миру, яким Всевишній обдарував людство, народжуючись у Вифлеємі. Тримаючи в руках облаток, символ невинності, чистоти і єдності, розбудімо в собі прагнення нести любов туди, де панує ненависть; надію туди, де панує розпач; світло туди, де панує морок; радість туди, де панує смуток. Хай свідомість об’явленої нам у Вифлеємі правди творить із нас, а також завдяки нам у цілому світі народ, який разом із ангелами співатиме: “Слава в вишніх Богу, а на землі мир людям доброї волі” (пор. Лк 2, 14). Нехай Боже Дитя має в нас уподобання і обдарує своїм миром.

 музей шопок в Ассизі

Як святкують Різдво у світі

У Швеції на десерт подають страву рис а-ля Мальта – рисову кашу з ваніллю та корицею, яку, зваривши, охолоджують і змішують зі збитими вершками й мандаринами. Також для різдвяного стола відварюють у червоному вині груші, готують шафранові булочки з родзинками, імбирне печиво та суфле з аґрусу.

У Англії обов’язкові страви на Різдво – запечена в духовці індичка під соусом з аґрусу і різдвяний пудинг, який поливають ромом, підпалюють і таким подають до столу. Обов’язковим атрибутом тут є омела – вінки з неї вішають на дверях та в помешканнях.

Бразилія славиться своїми різдвяними кексами з прянощами. Страва ця складна, та, водночас, надзвичайно смачна. Для її приготування до сухофруктів, манго та зацукрованих вишень спершу додають бренді, ром, портвейн, прянощі, сіль, екстракт ванілі та патоку й варять все це на слабкому вогні 15 хвилин. Отриману суміш настоюють кілька днів. Напередодні Різдва до борошна, збитого з маслом і яйцями, додають фруктову суміш та випікають у формах для кексів. Оскільки тут Різдво припадає на літо, на відміну від європейців, які відзначають його в родинному колі, бразильці воліють святкувати на вулицях. Вуличні гуляння, пісні й танці – основна риса різдвяних урочистостей у Бразилії. 

 У Німеччині до Різдва готуються з першої неділі різдвяного посту. На підставку- хрестовину закріплюють чотири свічки – по одній для кожної неділі посту. Діти мають спеціальну гру-календар з 24 маленькими віконцями, і щодня вони відкривають одне віконце. У переддень Різдва в цій грі відкривають останнє віконечко. Обід на Різдво є дуже багатим. Основні страви – м’ясо, сосиски і традиційне пиво.

А на десерт у Святвечір заведено подавати всілякі печива й тістечка, серед яких вирізняється крістоллен – різдвяне поліно. На приготування цього кондитерського шедевру, довжина якого іноді перевищує метр, витрачається сила-силенна борошна, яєць, родзинок, сметани та мигдальних горіхів. Святкову трапезу незмінно супроводжують також улюблені німцями солодко-терпкі вина пізнього збору.

В Іспанії подають засмажене на рожні молочне порося, що запивають хересом. На святковому столі кожного іспанця обов’язкими є дари моря – креветки, краби, лангусти, а також різдвяні солодощі – халва, марципани, анісові льодяники. 

У Бельгії  обв’язковий атрибут різдвяного столу – теляча ковбаса з трюфелями, м’ясо вепра, традиційний торт, вино. У Голландії до святкового столу подають кролика, оленину або дичину, а в Люксембурзі – кров’янку, яблука та місцеве ігристе вино.

У Португалії це свято також вважається родинним. Різдвяна літургія називається літургією півня, бо за легендою в момент народження Христа співав півень. На Святу вечерю готують спеціальну страву з сушеної тріски та інших риб, які є символами посту. Вона має назву consoada.

У США в переддень Різдва кожна сім’я збирається у батьківському будинку. Перед тим, як сісти за стіл, читають молитву. Традиційна страва різдвяної ночі – запечена в духовці індичка або гуска. Додатково подають підливку, журавлинний соус, смажену картоплю, інші овочі. Різдво – час подарунків, серед яких улюбленим є ведмедик Тедді. Окрім цього, кожна національна громада має свої традиції.

В Ірландії цікавою традицією є запалення в переддень Різдва свічки у вікні. Вона символізує готовність прийняти Йосифа і Марію, що в цю морозну ніч не можуть знайти місця для народження Сина Божого. Цього дня не споживають м’яса. Традиційною стравою є ірландська юшка. Також всі обмінюються невеликими подарунками.

Характерним для Італії є виготовлення вертепів різного розміру та різної величини. Їх називають презепіо. У північних регіонах організовують театралізовані дійства Народження Христа, а потім вітають один одного із Різдвом Христовим під звук церковних дзвонів. Опісля цілою родиною сідають за святковий стіл. Кожен регіон має свої кулінарні традиції  святкування Різдва. Серед загальнопоширених – страви з риби, святкова паста і обов’язково паннетоне – різдвяна запашна здоба з родзинками і цукатами, схожа на нашу паску.

У Греції в переддень Різдва малі діти ходять від хати до хати, аби привітати з Різдвом, та співають різдвяних пісень, за що отримують солодке й сушені фрукти. Старші дотримуються сорокаденного посту, під час якого їдять спеціальний хліб. Греки не мають традиції прикрашати на Різдво дерево, хоча останнім часом ця мода все більше поширюється, особливо в містах. У всіх районах країни традиційною різдвяною стравою є голубці. Вони символізують обгорненого у пелюшки Христа. Готується також масляний пиріг, подаються соління і компоти із сухофруктів, а також христопсомо – різдвяний хліб із додаванням горіхів, родзинок та оливок. Крім того, традиційно у ці дні готується печеня зі свинини, індичка, начинена рисом, каштанами й родзинками, солодкий пиріг і варена пшениця з цукром.