У Китаї не існує релігії спасіння, немає там ані раю, ані вічності, що могли б допомогти впоратися із сьогоденням. Єдина вічність – незмінне чергування пір року. Тому не дивно, що ключова книга китайської мудрості називається І-Цзін або ж Книга змін. У ній є фраза, що дуже добре виражає китайське сприйняття дійсності: “єдина незмінна річ – це зміни”. Ми ж, європейці, ненавидимо зміни. А саме таке дружнє ставлення китайців до змін допомогло їм пережити потрясіння XX століття. Китайська відповідь на наявність випадковості – відповідь селянської культури: ритм зміни пір року непорушний. Після зими завжди настає весна, але ніхто не може сказати, буде вона сонячною чи хмарною.

Часом цифри доводять неймовірні факти. У нашому випадку йдеться про автомобілі, а точніше про показники їх продажу та відстані, що долають за допомогою авто. Вперше за багато десятиліть у розвинених країнах знизилися обидва показники. У США кількість миль, подоланих одним авто, припинила збільшуватися ще 2004-го року. У перерахунку на одну людину, стагнація розпочалася в 2000-му. У Великобританії, Німеччині, Франції та Японії показники почали знижуватися із 1990-го року. Висновок цілком зрозумілий: час, коли автомобільний рух усе більше розвивався, залишився в минулому. Цей феномен відображає тенденцію мобільності. Виникає навіть парадокс: активне та успішне збільшення кількості автомобілів у все більшій кількості міст призводить до усвідомленої відмови від їх використання.

Права людини використовуються Заходом як зовнішньополітичний інструмент для послаблення тих режимів, які йому не подобаються. Однак весь інший світ ставиться до наших звинувачень у порушенні таких прав дуже скептично, а це не сприяє просуванню інтересів Заходу. Ми маємо відкласти проблему прав людини у довгу шухляду. Очевидно ж, обвинувачення не викликають реакції у тих режимів, яким ми їх адресуємо. Більше того, вони швидше дискредитують місцевих борців за права людини. А мораль є такою: час західного експорту демократії та прав людини канув у Лету. Народи світу будують своє життя так, як хочуть, або так, як можуть.

Відоме індійське видавництво, що спеціалізується на посібниках, нещодавно опублікувало книжку, в якій тих, хто їсть м’ясо, називають брехунами, схильними до шахрайства та злочинів сексуального характеру. Адресована 11-12-річним читачам, книжка знову розбурхала одну із найскандальніших в індійському суспільстві суперечок… Західне вибіркове вегетаріанство – це породження моди та самовдоволеного святенства, це явище йоги для собак або ж злакових батончиків, але це результат особистого вибору. А ось індійське повальне вегетаріанство, яке нав’язує тамтешнє суспільство, – це вже прокляття. Настав час Індії позбавитися цього знаменитого табу.