Люди, травмовані релігійним досвідом, потребують особливо делікатного підходу

 

Коли Екзюпері писав про спіл­кування - найбільшу розкіш людського життя, він навряд чи передбачав, що через п'ятдесят років після його смерті розмова стане найгострішою потребою людської душі. Потреба у взаєморозумінні заполонить людське єство до останньої межі. Спіл­кування стане не розкішшю, а киснем.

Діапазон болю

Через невміння спілкуватися розпадатимуться сім'ї, зникатиме любов, втрачатимуться орієнтири. Людина потрапить у пастку найглибшої порожнечі, вихід з якої буде поряд, але до нього вона боятиметься наблизитися роками.

Здавалося б, у критичних моментах розмова з фахівцем-психологом чи психотерапевтом могла б зарадити, проте у нашій суспільній традиції консультація у такого спеціаліста для багатьох стає неприйнятною.

"Людський страх перед розмовою із психологом просто вражає, - розповідає Ростислав Шемечко, психолог "Порадні для родин", що діє при п'яти львівських церквах від Інституту подружнього життя в УКУ. - На початку заснування нашої "Порадні" ми зіштовхнулися зі стійким суспільним стереотипом - говорити про душевний біль і проблеми можуть тільки психічно хворі люди і то лише в лікарні на Кульпарківській. Зрозуміло, з роками люди, особливо ті, яким вдалося допомогти, поступово змінюють свої погляди. Але на загал, у нашому суспільстві, стереотипи такого плану ще доволі сильні".

Важливо  усвідомити, що саме відсутність підтримки і взаєморозуміння стає причиною багатьох людських проблем і негараздів. У цьому переконані психологи, що працюють у "Порадні". Діапазон проблем, з якими звертаються лю­ди, настільки великий, що важко навіть уявити. Біль втрати, розлучення, комплекси, страхи, самотність, психологічна виснаженість на фоні матеріальних викликів, відчуття непотрібності, гранично низька самооцінка, нездатність до адекватного сприйняття світу... У "Порадню" приходять подружні пари, духовно і фізично виснажені жінки, підлітки, які вперше закохалися, літні жінки, які не можуть знайти себе, вийшовши на пенсію, чоловіки після втрати роботи. Зрозуміло, "Порадня" не може функціонувати як повноцінний психотерапевтичний центр, тому в кожного з п'яти консультантів є спеціалісти, до яких вони скеровують людину, якщо та перебуває у важкій депресії і потребує професійної медичної допомоги. Проте до "Порадні" звертаються і такі, кому навіть однієї розмови вистачає, аби знайти у собі сили жити далі і змінювати життя самостійно.

"Людина, яка приходить до мене, найчастіше знає відпо­відь на свою проблему. Все, що їй потрібно, - активізувати це рішення, проговорити його вголос. Ми разом з нею долаємо цю дорогу, думаємо разом. Дуже важлива оця "спільність" процесу. Допомогою у таких випадках стає саме діалог, а не монолог у закритому вакуумі власних страждань", - вважає інший психолог "Порадні" Андрій Козіброда.

"Людина може роками жити із психологічним тягарем, не вірячи, що можливо щось змі­нити. І тут нарешті вона відкривається з цим комусь,"  - розповідає Ростислав Шемечко. За його словами, серед найпоширеніших проблем - низька самооцінка, відсут­ність поваги до себе та почуття меншовартості, що ланцюговою реакцією спричиняє сімейні труднощі, особливо в тих родинах, де живуть різні покоління. Дідусі й бабусі намагаються вирішити, яким має бути життя їхніх дітей і онуків.

Ще однією  актуальною проблемою є питання, пов'язані зі статевістю і сексуальністю. Цікаво, що людям, які приходять з такими проблемами, часто просто бракує навіть тер­мінології, аби виразити свої труднощі і переживання.

На думку Ростислава Шемечка, вже зараз варто замислитися не тільки над тим, як краще лікувати людську душу, але й над тим, як запобігти її хворобі.

"Варто працювати на випередження і запобігання майбутніх психологічних травм і проблем. Виховання, власний приклад батьків, відносини у сім'ї, котрі переповнені зичливості, любові і взаємної поваги, закладання у дитячу душу міцного фундаменту, котрий базується на вічних цінностях і зрілому погляді на життя і його сенс є надзвичайно важливими для правильного зростання людини. Батьки, які огорнуть свою дитину теплом і ніжністю, передадуть їй здорові принципи і цінності, будуть поруч у важких ситуаціях, виявлять їй свою повагу і довіру, розмовлятимуть з дитиною на різні теми, а особливо ті, що є актуальними і турбують дитяче серце, вже з ран­ніх років можуть підготувати її до життя так, що вона у най­складніших ситуаціях буде здатною порадити собі сама", - вважає пан Ростислав.

Щодо віку відвідувачів "Порадні", то наймолодшому клі­єнтові було 10 років, а найстаршій жінці - 75. Проте основна група - люди 25 - 45 ро­ків, з яких 80 відсотків жі­нок і 20 - чоловіків. Більшість чоловіків приходить з ініціативи дружин.

Конфлікт світоглядів?

Проте, міркуючи про позитивний бік психологічної консультації, варто було б застановитися над одним складним моментом. Таким як контакт  світобачення психолога і людини, що потребує допомоги. З одного боку, згідно з науковою традицією психологічного консультування, фахівець не має жодного права проектувати власний досвід і позицію на ситуацію пацієнта, вказувати йому власний шлях бачення, тим паче будь-що нав'язувати. З іншого - зі сторони консультанта є дуже важливим хоча б часткове емоційне заглиблення у проблему свого співрозмовника, виражене у певній долі співчуття та симпатії. Відтак у "просторі взаємодії" між психологом і клієнтом неминуче відбуваються невидимі, нефіксовані взаємовпливи одне на одного. Менш помітні, коли світоглядні основи двох співрозмовників подібні між собою. Але як може розвиватися ситуація, коли консультант-психолог є глибоко віруючою людиною, а клієнт - ні? Або коли у системі світогляду людини існують серйозні перепони для сприйняття вчення церкви? Як відшукати дорогу до серця людини, зневіреної у всьому? У будь-якому разі це зробити значно важче, ніж консультувати людину, яка в існуванні Бога не має сумнівів. І значно відповідальніше.

Отримати консультацію психолога можна: Вівторок: Фонд св. Володимира, м. Львів, вул. Городоцька, 319а 16.00 - 18.00 Середа: Церква свв. Ольги і Єлизавети, м. Львів, пл. Кропивницького, 1 (в захристії) 16.30 - 18.30  Четвер: Церква Різдва Пресвятої Богородиці, м. Львів, пр. Червоної Калини, 70 (в каплиці)           16.30 - 18.30  Четвер: Церква свв. Володимира і Ольги, м. Львів, вул. Симо­ненка, 5а (в приміщенні катехитичної школи) 17.00   - 19.00 П'ятниця: Церква Вознесіння Господнього, м. Львів, вул. В. Великого, 10а (в дзвіниці) 16.00 - 20.00

"Окремого, особливо делікатного підходу потребують люди, травмовані релігійним досвідом. Їх образ Бога - це часто образ суворого немилосердного судді. Таких людей переслідують страхи, що Бог каратиме за найменшу провину і що вони не заслуговують на прощення чи Божу милість. Тому для нас дуже важливо допомогти їм відкрити зовсім іншого Бога, такого якого об'явив світу сам Спаситель Ісус Христос - люблячого, милосердного і всепрощаючого Батька, котрий прагне щастя для своїх дітей, котрий завжди поруч, щоб підтримати, додати сили і віри, запевнити про свою відвічну любов до свого творіння", - розповідає Ростислав Шемечко.

Що ж до кардинальних розбіжностей у світоглядних установках, то, на думку Катерини Ванькевич, спеціаліста з природного планування сім'ї, яка також займається і душпастирством родин, людина може завжди пошукати психолога, який їй більше підходить.

"У переважній більшості до нас звертаються віруючі люди, хоча ми відкриті до спілкування з усіма, незалежно від релі­гійних переконань та віросповідання. Я намагаюся нікому не нав'язувати власних поглядів. Якщо бачу, що людина глибоко віруюча, або ж шукає дороги до Бога, тоді я можу застосувати релігійні аргументи. Ми не повинні давати конкретні поради, можемо лише щось запропонувати, пояснити ситуацію, а рішення кожен приймає самостійно. Наше  завдання полягає в тому, аби допомогти людині самій прийняти відповідаль­ність за своє життя, і показати, що багато залежить саме від неї. Ми не вказуємо, що їй робити, а тільки ведемо її до зрілості", - розповідає пані Катерина

"Кожен з нас опирається на християнську модель життя. Тому й справді можуть бути випадки, коли я відмовлюся працювати з людиною. З іншого боку, у своїй практиці я майже не послуговуюся вченням церкви. Завжди пропоную людині кілька шляхів і ніколи не кажу: "Тобі буде добре так, як я тебе навчу". Я лише йду поруч з людиною, а може, трішки ззаду неї, щоб дозволити їй іти попереду", - каже Андрій Козіброда .

Здається, такі обережні підходи до складних сфер людської душі - єдино можливі. Тільки чи справді їх дотримуються всі, хто береться лікувати чужу травмовану душу?