Ой, хто, хто Миколая любить…
Завтра вшановуємо улюбленого святого – Миколая. “Пошта” розповідає про життя Чудотворця та легенди про звершені ним дива
Завтра вшановуємо улюбленого святого – Миколая. “Пошта” розповідає про життя Чудотворця та легенди про звершені ним дива
Святий угодник Миколай здавна мав велику шану серед християн як Сходу, так і Заходу. З прийняттям християнства на Русі він став одним із улюблених святих. Великого почитання заслужив не тільки в Україні. На його честь зводили численні храми, майже в кожній хаті була його ікона. Він другий після Богородиці заступник і посередник перед Богом. Особливо люблять його діти, бо у надвечір’я свого празника святий Миколай приносить їм подарунки.
Народився святитель Миколай (ім’я з грецької означає “переможець народу”) в м. Патрах (область Лікія у Малій Азії) близько 280 року в сім’ї Феофана та Нони. Ще юнаком був висвячений у пресвітери. На початку правління імператора Діоклетіана (близько 284 року) став архиєпископом міста Мири. Святитель Миколай – один із учасників першого Вселенського собору в Нікеї у 325 р. За переказом, він дуже гостро відреагував на висловлювання Арія, єресь якого у той час ширилася світом, дав йому ляпаса.
За це святителя позбавили єпископського сану. Тієї ж ночі деяким учасникам собору було видіння – Господь Ісус Христос вручив Миколаю Євангеліє, а Пресвята Богородиця покрила його своїм омофором. Ця легенда пояснює сюжет популярної ікони, де по боках від святого – Богородиця й Ісус Христос.
Отці собору повернули Миколаю сан єпископа. Ще за життя прославився Миколай своїми вчинками – сіяв слово Божої істини, викривав єретиків, наставляв на правильний шлях загублені душі, був заступником несправедливо скривджених. За молитвами святителя жителі міста Мири були врятовані від голоду, а мореплавці – від неменучої смерті на морі.
Відійшов у вічність святитель у 342 р. (за іншими даними 345 – 351 р.). У 1087 р. аби вберегти його мощі від навали мусульман, італійські купці з Мир Ликійських перевезли їх до італійського міста Барі, де вони спочивають і донині в дорогоцінному саркофазі в крипті собору, зведеного на честь святителя в XII ст.
Перші записи “Діянь святителя Миколая” маємо ще з VI ст. На поч. VIII ст. Андрій Критський написав похвальне слово на честь святителя Миколая, в якому заохочував усіх вірних вшановувати день пам’яті святого. У IX ст. похвальне слово до святителя Миколая залишили патріарх Константинопольський Мефодій, Йоан, диякон Неаполітанської Церкви, папа Лев Мудрий. На поч. X ст. церковний історик Симеон Метафраст на замовлення імператора Костянтина Порфірородного уклав перше повне житіє св. Миколая. Саме ця праця лягла в основу інших подальших життєписів святого. Приблизно тоді ж був укладений акафист та канон на честь святого Миколая.
З прийняттям християнства св. Миколай Чудотворець став одним з найшанованіших святих на українських землях. За переданням хресне ім’я князя Аскольда було Миколай. На честь святого був побудований один з перших храмів Київської Русі ще в середині IX ст. Найстаршою спорудою, присвяченою св. Миколаєві на наших землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. У другій пол. 11-го століття в Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. Найдавніша церква Львова – також на честь Чудотворця.
Перша оповідь про київські чуда святителя належить до XI ст. – історя про образ “Миколи Мокрого” в Софії Київській і порятунок дитини, що втонула у Дніпрі.
XII ст. датують оповіді про те, як св. Миколай був поручителем половчанина і про зцілення Мстислава, князя Новгородського.
ДО ТЕМИ
Скорий помічник
Для всіх християн святий Миколай, перш за все, – “Скорий Помічник” знедолених, немічних, покровитель сім’ї, родинного вогнища.
Святий Миколай вважався покровителем і незаміжніх дівчат. Жінки при пологах зверталися до святого з молитвою. Молодих у весільному обряді освячували іконою Ісуса Христа або св. Миколая. В гуцульському весіллі молодий перед батьком ставав як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею. Існує українська народна легенда про те, як святий Миколай людей вінчає – сидить та й зв’язує лико. Так мають пов’язати свої долі молоді люди.
В східних та західних слов’ян святий Миколай (як і за деякими віруваннями святий Михайло та святий Юрій) також вважався “божим ключником”, який перевозить душі на “той світ”.
Про особливий статус святого Миколая свідчать і українські замовляння. За допомогою в боротьбі з нечистою силою, хворобами та стихіями звертаються до Господа Бога, Богородиці, святого Миколая: “Іду я з хати, за мною Сус Христос і Божая Мати; Миколай на порозі – помага мені в дорозі”.
У Болгарії було прийнято освячувати новий дім в день зимового Миколая, а в болгарських народних піснях святий Миколай успішно перемагає морські чудовиська. В білоруському фольклорі святий Юрій та святий Миколай – добрі господарі, на яких тримається порядок світу. В Росії св. Миколай разом зі святим Юрієм вважається покровителем військових.
Болгари вірять, що саме святому Миколаю на початку творення світу Господь подарував кригу та сніги. З того часу святий Миколай є володарем всіх стихій – керує холодом, бурями, вітрами, водними стихіями.
Святий Миколай – покровитель землеробства (береже посіви від стихійного лиха, граду, хижаків), усіх тварин (навіть диких звірів доглядає, дає їм їжу, допомагає вижити), бджолярства.
Згідно з записами М. Максимовича, в день зимового Миколая починається справжня зима з морозом. А це віщує добрі хліба та городину в році. Великий іній на деревах в день святого Миколая – ще одна ознака гарного врожаю. Тому й кажуть: “Хвали зиму після Миколи!”.
Молитва до святого Миколая
Святий Отче Миколаю,
великий і предивний чудотворче,
Щиро благаю тебе,
поспіши до мене зі своєю поміччю,
захисти мене й усіх людей
від вогню й води, від голоду й пошести,
від тяжкої хвороби й несподіваної смерти.
Хорони мене через ціле моє життя.
Легенди про святого Миколая
Ще при житті про святого Миколая складали оповіді та легенди, згодом їх стали записувати. Вони становлять значну частину “Житія святого Миколая”. Є також і багато народних легенд, які відображають народні уявлення про улюбленого святого
Про трьох сестер
Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І, оскільки, відповідно до тамтешніх звичаїв, вони не зможуть вийти заміж, батько збирався продати їх на блуд. Дізнавшись про це, Миколай, на той час ще не єпископ, вирішує скористатись батьківським спадком, щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота – на придане для кожної з дочок.
Існує дві версії щодо закінчення історії. За однією: у третю ніч батькові вдається викрити особу свого добродія і він сердечно дякує Миколаю за добро. На що Миколай заперечує та відмовляє, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.
Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая, особливо бідним та дітям.
Повернення килима
Один ремісник, який жив у Константинополі, мав особливу любов до святого Миколая і завжди святкував день його пам’яті. На старості літ він зовсім збіднів.
– Нічого у нас немає до свята нашого улюбленого заступника святого Миколая, – каже він одного разу до своєї дружини.
– Ось у нас залишилось останнє – килим, його продаймо, щоб купити все, що потрібно, щоб догодити Богу і великому Чудотворцю, – відповіла його благочестива жінка.
Ремісник узяв килим і пішов на базарну площу. Там до нього підійшов поважний старець і спитав:
– Скільки ти хочеш отримати за цей килим?
– Візьму, скільки дадуть.
– Ось тобі шість золотих монет, – відповів старець, узяв килим і пішов геть.
Люди, які були на базарі, оточили старого ремісника, дивуючись, чому він розмовляє сам з собою.
Тим часом старець з’явився в будинку ремісника:
– Візьми свій килим, твій чоловік – мій давній друг, я зустрів його сьогодні на базарі, – промовив він, віддаючи килим.
Коли ремісник повернувся з базару додому, жінка почала йому докоряти:
– Як ти зміг не дотриматись обіцянки і не продати килим. Теперішнім обманом ти очорнив усе своє попереднє життя!
Старий від здивування довго не міг вимовити і слова, побачивши килим. Нарешті він спитав:
– Хто приніс килим?
Вислухавши жінку, він радісно скрикнув:
– Живий Господь, що милує своїх рабів! Сам святий Миколай купив у мене килим, а потім знову повернув його нам.
Старенькі, ставши на коліна, разом прославили Бога і дивного угодника Божого Миколая, що завжди готовий прийти на допомогу всім, хто вшановує його. Звістка про це чудо швидко рознеслася по місту. Патріарх Константинопольський, дізнавшись про це, призначив цьому подружжю пожиттєве утримання.
Прохання сироти
Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.
Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо..
Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Одне лиш захоплювало хлопця – побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
– Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.
– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся святий Миколай і знов питає:
– Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
– Ні...
– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
– Ні...
– А може, ти хочеш грошей багато?
– Теж ні.
– Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:
– Я хотів, святий отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.
Засумував святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері – це єдине, чим важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю названих батьків.
