Поява електронних книг спричинила значний переполох у видавничій справі. Зараз ситуація стабілізувалася, а тому цікаво подивитися, як ставляться читачі до нових ґаджетів. Отож, згідно з даними 3Dissue.com, середньостатистичний читач електронних книжок за рік прочитує 24 примірника, а прихильник паперового видання – всього 15. Цифри не пояснюють причини такого співвідношення, але цілком можливо, що справа просто в легкості отримання електронного твору.

У переддень кінця світу, що мав би відбутися наступного тижня, ресторан у районі Цім Ша Цуй (одне із найпопулярніших туристичних місць у Гонконзі) зароблятиме на вечері в день Страшного суду. Ресторан Aqua Restaurant Group подаватиме вечерю із шести страв під назвою “Кінець світу” за ціною 2 112 гонконгських доларів з однієї людини (більше двох тисяч гривень). Гості зобов’язані заплатити лише у тому випадку, якщо кінця світу не буде. Якщо ж стане очевидно, що планета на шляху до загибелі, ресторан обіцяє взяти всі витрати на себе. Цікаво, що “останнім десертом” буде шоколадний мус, прикрашений золотом у 24 карати.

Уважні спостерігачі знають, що територіальні суперечки, які Японія веде з сусідами, стосуються насправді не рибного промислу, не нафтових чи газових резервів і навіть не старих історичних претензій. Суть їх полягає у тому, що японці досі (досі!) не визнають, що під час Другої світової війни та в роки свого тривалого колоніального правління в Азії були не правими. Принаймні, саме так вважають сусіди Японії. І це пояснює, чому суперечки із Китаєм та Південною Кореєю щодо островів із сумнівною цінністю перетворилися на вибухонебезпечну конфронтацію.

На папері усе це виглядає багато -надійно. Популярний президент під час другого терміну, звільнений від необхідності дбати про переобрання, прагне залишити після себе спадок, тому й береться за творення видатної дипломатії. Він готовий ризикувати і не відступати перед небезпеками. Жодних політичних запобіжників немає, і президент може робити те, що є правильним, і те, що входить до сфери національних інтересів. Білий дім перетворюється на реальну версію серіалу “Західне крило” (популярний у США серіал, який розповідає про роботу вигаданої адміністрації Білого дому – “Пошта”): він приводить до тями Біньяміна Нетаньяху, підписує нові договори із іранськими мулами та дає старт важливим ініціативам у сфері кліматичних змін. Але в реальному світі таке стається вкрай рідко. Політичні дилеми і ризики, ті політичні закони гравітації, що перешкоджали вирішенню нагальних проблем під час першого терміну президента, діятимуть і під час другого. Виникнуть та почнуть тиснути ще й нові проблеми, відтак ухвалення важких рішень доведеться відкладати. Втомлені й виснажені президенти другого терміну тяжіють до скандалів, помилок, ляпів. Почне діяти ефект “кульгавого каченяти” (політик, від якого уже мало що залежить, на якого вже й не звертають уваги – “Пошта”). Китайці, росіяни, араби та іранці – вони ж усі знають, що годинник цокає, час іде. Тому виникне ще й синдром, що має назву “а давайте дочекаємося приходу наступного президента”.