У відповідь на чергове пророцтво про кінець світу Церква готується святкувати Різдво Христове

Наближення чергової симетричної дати 20.12.2012 і чергового “кінця світу” кожен сприймає по-своєму. Як свідчить статистика однієї з найпопулярніших пошукових систем, українців минулого місяця більше хвилював курс долара, ніж можливий апокаліпсис. 

З’явилося чимало жартів та анекдотів на цю тему. Як-от, 

3 січня українці святкуватимуть кінець світу за старим стилем. Соцмережі рясніють повідомленнями, начебто деякі бізнесовці не квапляться укладати ділові угоди на наступний рік, особливо такі, де треба вже вносити значні суми, вичікуючи, аби намарне не викидати грошей. Хоча, що вартуватимуть гроші після кінця світу, ніхто не знає.

Не бракує і повідомлень про побудову бункерів, забезпечення себе необхідним провіантом, аби якось пережити той “кінець світу”. Так, і Ной будував ковчег, і його вважали диваком. Однак є одна “маленька” відмінність: він був праведним чоловіком, і таке завдання дав йому сам Бог!

Багато з тих, хто проігнорував так зване “застереження” календаря майя, цілком серйозно сприйняли “справжнє третє фатімське послання”, яке начебто Церква приховала від вір­них, офіційно заявивши, що в ньому ішлося про замах на Папу Івана Павла ІІ. У ньому начебто містяться попередження Пречистої Діви Марії про “кінець світу”  та  “інструкція” з виживання. Додатком до цього послання служить “таємна інструкція до урядів держав від НАСА” про те, що вчені нібито встановили, що саме цього дня наша планета входить у якийсь особливий космічний простір, де немає руху енергії, тому належить запастися дровами, свічками, продовольством і втікати з міста. Це “попередження” роздають під стінами церков, вкладають до поштових скриньок та розсилають через інтернет. 

Церква не раз спростовувала подібні твердження. Минулого місяця майже всі єрархи роз’яснювали це питання у проповідях, зверненнях, інтерв’ю. 

“Пильнуйте!”

За словами Папи Бенедикта XVI, стійкою та непохитною точкою залишається Христос, і підтвердженням цього є слова з Євангелія: “Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть”. Він звернув увагу, що Ісус не поводиться як ясновидець, не описує кінця світу, а оперує образами зі Старого Завіту. “Навпаки, – наголосив Бенедикт XVI, – Він хоче звільнити Своїх учнів усіх епох від цікавості щодо дат передбачень, бажаючи, натомість, дати їм ключ для глибокого та істотного прочитання вічного життя, вказуючи на правильний шлях, яким рухатися сьогодні і завтра, щоб увійти до нього”. 

ДО ТЕМИ

Страх – це наслідок гріха

Отець Олег Шепетяк, кандидат філософських наук, викладач Українського католицького університету і Київської духовної семінарії УГКЦ, – про очікування кінця світу і природу людини у світлі Різдва Христового 

– Отче, прошу сказати, чому людина ведеться на такі псевдопророцтва?

– Ми вже пережили дуже багато “кінців світу”. Попереду начебто ще один. Але такого ажіотажу жоден ще не спричинив. Він є свідченням певного стану нашої цивілізації. З одного боку, християнство відкидає будь-які пророцтва про кінець світу, бо Христос чітко сказав, що ніхто не знає ні дня, ні години, а отже, і ми  не можемо знати, коли настане кінець світу. Може, і в цей час, а може, ще швидше або ж значно пізніше. Тільки Бог знає про це! 

Однак нав’язлива реклама робить свою справу, бо комусь це вигідно, бо на цьому заробляють великі гроші, бо хтось таким чином може просувати свої товари і послуги.  

– Про що свідчить цей ажіотаж?

– Не тільки про негативи. Серед іншого – він свідчить про глибший стан нашої цивілізації. Це означає, що люди зберегли в собі ще страх Божий, і наша цивілізація не цілком викорінила в собі відчуття святого. Перед страхом можливої небезпеки пригадуємо і щось сакральне. 

З іншого боку, це свідчить про кризу духовності, бо той кінець світу, який пророкують, пов’язаний зі страхом – люди його просто бояться. Це не християнський підхід. Якщо християнин живе справді духовним життя і має Бога в серці, то він не мав би боятися приходу Бога, а мав би радіти з того. 

– Первісні християни переживали, що не доживуть до кінця світу, ми ж боїмося, що цей час припаде на наше життя. Що змінилося?

– Напевно віра первісних християн була значно сильнішою, вони переживали очікування кінця світу як велику радість, якої просили в Бога якнайшвидше. Ми ж, натомість, боїмося Бога, як діти бояться батьків, коли зроблять щось погане. Напевне, наш гріх є надто великим і надто міцним, щоб ми могли відкрити на Бога своє серце і приймати його з радістю. 

Ми боїмося Бога так само, як боялися Його Адам і Єва після гріхопадіння і намагалися сховатися від Нього. Так само ми сьогодні намагаємося сховатися в бункерах, запастися якимись речами, які допоможуть нам вижити. Але це свідчить, що ми на своєму шляху ще далекі від Бога. 

– Як позбутися цього страху?

– Рецепт простий і складний водночас. Страх – це наслідок гріха. Бог же дає любов і сміливість. Якщо ми перебуваємо в гріху – завжди матимемо якийсь страх. Якщо ж виходитимемо з гріха, то автоматично позбуватимемося і страху. 

– Готуємося до святкування Різдва. Чи змінилася сутність людини за ці дві тисячі років, чи стала вона гіршою, що ми так налаштовані на кінець? Адже, як відомо зі Святого Письма, наприкінці буде моральний занепад…

– Безперечно, людська природа змінилася. Однак ми часто недооцінюємо здобутки нашого часу, європейської цивілізації. Якщо оглянемося назад, то побачимо, що Христос прийшов у дуже важкий час, коли життя людини не вартувало нічого, коли вбивство було звичним явищем, а життя і смерть – лише темами для розваг. Розп’яття Христа, описане в Святому Письмі, показує, з якою легкістю можна було стратити людину, знищити її.

За ці дві тисячі років світ став абсолютно іншим. Християнство, входячи у свідомість і культуру, перемінило світ. Сьогодні у християнських державах практично немає смертної кари, немає воєн. Звичайно, є конфліктні ситуації, “гарячі точки”. Але цього стає щораз менше. Змінюється свідомість людини. Явища нищення людини і нації осуджуються людством. 

Звичайно, ми нині маємо багато проблем, бо ХХ століття показало жорстокість людини – дві світові війни, геноциди, голодомори. Всі ці факти вказують на грішність людської природи, але водночас людство піднімається над цими проблемами і намагається будувати цивілізацію, де людина стоїть у центрі. 

Христос, прийшовши, не перемінив світ за одну мить, а посіяв те зерно, яке проростало впродовж двох тисяч років. Сьогодні ми маємо зовсім інший світ, аніж той, у який прийшов Христос. Якби Його сучасники побачили наш світ, то, напевно, були б дуже вражені. 

– Як найкраще прожити цей передріздвяний час і що для християнина означає святкувати?

– В жодному разі – не нічого не робити. Неділя, як і кожне свято, є днем Господнім. Людина повинна бути активною, але не на свою користь, а на благо Боже, чинити Божі справи. Тому в період посту важливі три основні елементи духовного життя: власне піст, коли ми від чогось відмовляємося заради якогось духовного вдосконалення; молитва, якої в піст має ставати більше, аби ми могли єднатися в ній із Богом, зближуватися з Ним своїм серцем, і справи милосердя. 

Дуже гарно в нашому народі склалося, що саме на Різдвяний піст припадає свято Миколая, яке нагадує нам про справи милосердя. Святий Миколай як постать був прикладом милосердя. І сьогодні ми часто робимо подарунки не тільки своїм рідним, а й тим, кому нікому їх зробити. У парафіях організовують збір подарунків для сиротинців, самотніх та малозабезпечених, будинків для літніх чи хворих людей. І це підкреслює християнську сутність, коли християнин іде до Бога не сам, а цілою спільнотою, прокладає собі шлях до Нього не тільки справами духовними, а й матеріальними. Коли він може дати бідному, поділитися із сиротою і таким чином побачити в іншій людині Христа.

– Чим має стати для нас найближче Різдво? 

– Кожне свято вимагає, аби ми відтворили ті історичні події не тільки у своїй пам’яті, а й пережили їх у своєму серці. Нехай це Різдво  для кожної людини – як християнина, так і того, хто ще не знайшов свого шляху до храму – стане радістю не лише через збирання родини, через додаткові вихідні, а й моментом народження Христа у серці кожної людини. Аби коли наступить Різдво, і ми вітатимемо один одного “Христос рождається!”, щоб це не було просто традицією, а справді словесним виразом нашого духов­ного пережиття, того що відбувається в нашому серці. 

Проповідник Папського двору о. Раньєро Канталамеса у інтерв’ю  Радіо Ватикану роз’яснив, що сьогодні ми, говорячи про кінець світу, оперуємо глобальними поняттями, тобто йдеться про абсолютний кінець, після якого є лише вічність. 

У давнину ж оперували відносними поняттями, тому в Біблії часто йдеться не про кінець світу взагалі, а про кінець якогось певного світу. Так, Ісус в Євангелії стверджував: “Не перейде цей рід, як усе це станеться”. Справді, не минуло те покоління, коли прийшов кінець певного світу: єврейського, юдейського – адже був зруйнований Єрусалим. У 410 році, після розграбування Риму, деякі отці Церкви вважали, що настав кінець світу. Часто в Євангелії переплітаються ці два рівні: кінець одного світу і кінець світу взагалі. Ймовірно, з першого Ісус хотів зробити символ, посилання на другий: тобто всі катастрофи, події, що перевершують наше розуміння, повинні стати для нас закликом не прив’язуватися до матеріальних благ.

 “Дізнаватися, коли настане кінець світу,– безглуздо, адже для кожного з нас кінець світу може наступити сьогодні ввечері або завтра, бо смерть кожного індивідуума – це кінець його світу. До нас, людей, звернений найпотужніший заклик, який, як ми добре знаємо, нелегко входить у вуха. З цим закликом Ісус звертається, кажучи: “Пильнуйте!” Якби ми знали точну дату, коли кожен із нас помре, то це було б хворобливе, панічне очікування”, – каже папський проповідник.

“Не вірте і не бентежтеся”

Патріарх УПЦ (КП) Філарет зазначив, що немає жодного сенсу вірити поширюваним чуткам. Описаний у Святому Письмі кінець світу настане через моральне падіння людства і прихід антихриста, а не через так званий “парад планет” чи “закінчення календаря майя”. Другий славний прихід Ісуса Христа покладе край владі антихриста та владі гріха взагалі. Попри існування у світі численних негараздів, на думку єрарха,  не можна вказати на когось як на антихриста, що захопив владу.

“Не мають ніякого сенсу ані поради, ані спроби “пережити кінець світу”. Бо кінець прийде до всіх і всього, і всі люди постануть перед Судом Божим, – каже Патріарх. – І зараз, коли у ЗМІ та в розмовах людей йдеться про певну конкретну дату кінця світу, Церква може сказати лише одне: не вірте і не бентежтеся! Бо всі ці розмови – неправда, походять від лукавого”.

Він закликав усіх турбуватися не визначенням дати загального кінця світу і не способами, як його пережити чи уникнути, а про те, щоби після смерті увійти в блаженне вічне буття з Богом. “Для цього вже зараз слід жити побожно, прислухатися до голосу совісті та творити добро ближнім. Бо той, хто живе з Богом, не боїться ні стихійних лих, ні злих вчинків людей, ні самої смерті, ні кінця світу, бо знає, що живе не тимчасово, а для вічності”, – наголошує Патріарх.

Молитва і покаяння – шлях до спасіння

У інтерв’ю “Галінфо” єпископ Львівський і Галицький, керуючий Львівською єпархією УПЦ Філарет також закликав не боятися кінця світу, а звернути увагу на духовне.

“Багато хто в цій паніці скуповує сірники, сухе пальне, крупи, необхідні продукти та предмети побуту. Але ніхто з цих людей, серед яких є й віруючі, не зробив жодних спроб зустріти так званий “кінець світу” в молитві та покаянні. Нібито після кінця світу людина буде насолоджуватися всім тим, що заготувала у своїх підвалах”, – каже владика Філарет. 

Він звернув увагу на особливу актуальність євангельської притчі про безумного багача, який, зібравши багатий урожай, сподівався безтурботного життя. Її читали на літургії минулої неділі. “Безумний! В цю ніч душу твою заберуть від тебе, і кому залишиться те, що ти наготовив? ... “ (Лк. 12.20). Владика закликав жити так, щоби в будь-який момент бути готовим померти і стати перед Судом Господнім. А на запитання, що робитиме в ці дні так званого “кінця світу”, відповів жартом: “Куплю новий календар на 2013 рік”.

Різдво понад усе!

Однак головною відповіддю на всі пророцтва, передбачення та інструкції  є передріздвяні приготування та очікування Церкви і світу: всі купують і ставлять ялинки, шопки, готують святкові програми.

Головну різдвяну ялинку католицького світу вже везуть до Ватикану, 5 грудня її спиляли і підготували до транспортування. Урочисте відкриття заплановане на 14 грудня.