Завтра, 28 листопада, починається Різдвяний піст, який ще назвають Пилипівкою, бо він починається на наступний день після святкування пам’яті святого апостола Пилипа. Цей піст триває сорок днів, як і перед Пасхою.
Перші згадки про нього походять із V ст. з теренів сучасної Франції, у традиції Східної церкви він з’явився на століття пізніше, а став зальною практикою лише у IX ст.
Різдвяний піст став для церкви символом молитов та постів старозавітних патріархів і пророків, які з тугою очікували приходу Месії. Під час цього посту церква, бажаючи скріпити своїх вірних прикладом святих Старого й Нового Завітів, вшановує пам’ять деяких пророків, а дві останні неділі присвячені всім старозавітним праотцям та отцям.
Різдвяний піст є насамперед приготуванням до чогось величного та святого, до приходу у світ Спасителя. Раніше постилися строго – була заборона на м’ясо, набіл, яйця та іншу скоромну їжу, лише в суботу та неділю дозволялося вживати олію й рибу.
Сьогодні церква зробила менш суворими колись строгі пости й залишила їх радше добрій волі вірних, більше наголошуючи на духовних практиках.
“Піст не є боротьбою з тілом, бо тіло не є протилежністю до Духа. Оскільки ми є тілесно-духовними, то й те, й інше покликане жити з Богом. Тому піст і аскеза не для того, щоб тіло знищити і звільнити дух. Наші тілесні обмеження не є проти тіла, а лише мають на меті інтегрувати наше тілесне життя з духовним”, – каже “Пошті” духівник Українського католицького університету о. Ігор Пецюх.
За його словами, сьогодні церква головними аспектами визначає небайдужість до ближнього, внутрішню заангажованість людини в молитовне життя, в милостиню, в добрі діла.
А відмовитися християнин має від того, що заважає нам бути ближчим до Господа та до наших рідних. Важливо проаналізувати, яким речам присвячуємо найбільше часу, який мали б віддати своїм рідним та близьким, провести в молитві. А добрим підсумком посту стане внутрішня, духовна зміна.