За цей час Львівська провінція чину Найсвятішого Ізбавителя дала Церкві чотирьох священномучеників та багатьох ісповідників віри

В 2013 році згромадження редемптористів святкуватиме 100-літній ювілей служіння в Україні, а 21 листопада цього року, на свято Архистратига Михаїла,  Архиєрейською літургією в храмі священномученика Йосафата (вул. Замарстинівська, 134), яку очолить Глава УГКЦ Святослав, розпочнуться урочистості з нагоди святкування цієї дати, інформує “Католицький оглядач”.

Початок своєї історії в Україні згромадження (чин) Найсвятішого Ізбавителя  (“редемпторе” з лат.  - “ізбавляти”) завдячує самопожертві невтомного бельгійського місіонера отця Ахіля Деляре, який 1906 року змінив латинський обряд на візантійський, щоби працювати з українськими емігрантами в Канаді. Вражений невтомною працею бельгійських отців, Митрополит Андрей Шептицький пропонує їм розпочати подібну місійну працю і в Західній Україні (тоді –  частині Австро-Угорської імперії). 

У травні 1913 року Митрополит і Генеральний уряд редемптористів підписали угоду про заснування монастиря в Галичині, а вже у серпні того ж року до України приїхали шість отців, серед яких був Йозеф Схрейверс, і один брат.  

Оселилися вони спершу в Уневі: Митрополит Андрей подарував їм свою тамтешню посілість зі старим будинком, який отці перетворили на перший український монастир редемптористів.

Спочатку основним їхнім заняттям було вивчення української мови та ментальності місцевого люду, але вже через кілька місяців отець Схрейверс, який дуже швидко опанував українську, проводив реколекції для монахинь.

Повернувшись із російського заслання, Митрополит Андрей доклав зусиль для подальшого розвитку молодої спільноти: в 1918-му

купив для редемптористів землю та будинок у Збоїськах, а згодом ще два будинки в Голоску (1923 р.) та Львові (1937 р.). Завдяки клопотанням Шептицького редемптористи отримали церкву в Тернополі, яка стала місцем численних паломництв.

На прохання владики Григорія Хомишина в 1920 році отці заснували ще один монастир у Станіславові (Івано-Франківську). Спочатку тільки обслуговували парохію, та невдовзі купили будинок і збудували власну каплицю в центрі міста. Цей дім став важливим осередком місійної діяльності та резиденцією Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі, яке 1938 року налічувало майже 100 тисяч членів.

Діяльність редемптористів в Україні не обмежу­валася Галицькою митрополією. 1926 року монахи заснували станицю в Костополі на Волині, звідки вирушали до різних місць Волинського краю, аби надавати вірним духовну опіку, проводити реколекції та засновувати нові парохії. В 1927-му станицю перенесли до Ковеля, після чого отці розгорнули ще активнішу діяльність на Волині, Холмщині та Поліссі. Саме у Ковельській станиці з 1931 року мав свою резиденцію владика Миколай Чарнецький – Апостольський візитатор у справах католиків візантійського обряду за межами Галицької митрополії.

За 100 років своєї діяльності Львівська провінція чину Найсвятішого Ізбавителя дала Церкві чотирьох священномучеників: Миколая Чарнецького, Василя Величковського, Івана Зятика і Зенона Ковалика, проголошених блаженними Папою Іваном Павлом ІІ в 2001 році у Львові, а також багатьох ісповідників віри і невтомних працівників на Господній ниві.