На те, як ми спілкуємося в сім’ї, вплинув лаконічний стиль СМС та електронної пошти. Рідкістю стають щирі та спокійні розмови. Не варто забувати й про цілодобову зайнятість батьків (хоча частково таку зайнятість вони створюють собі самі, наприклад, захоплюючись соціальними мережами). Безумовно, коли геть немає часу, лаконічність працює, але турбує те, що вона стає хронічною. 

У результаті діти сумують за нормальним діалогом і не набувають необхідних для розвитку стосунків комунікаційних навиків. За результатами дослідження ЮНІСЕФ, присвяченого тому, наскільки щасливі діти різних країн, ми отримали погані оцінки. У країнах із кращими результатами, таких, як Норвегія та Нідерланди, діти казали, що батьки частенько говорять із ними просто так. Наша ж культура передбачає наявність великої кількості роботи та часу для перегляду телевізора. На спокійне спілкування часу не залишається.

Щастя напряму залежить від того, скільки ми заробляємо. Ми це знали завжди, тому немає нічого дивного у тому, що від заробітків залежить і рівень самогубств. Остання доповідь Федерального резерву міста Сан-Франциско показала, що, за інших рівних умов, ймовірність скоєння самогубства у багатих кварталах є вищою. Старший економіст Федерального резерву міста Деніел Вілсон разом із колегами виявив, що якщо дві людини із однаковими доходами живуть у різних округах, то мешканець округу з вищим середнім рівнем доходів буде більш схильний до суїциду. На перший погляд, такий висновок здається неймовірним, але він стане зрозумілішим, як тільки ми замислимося, як оцінюємо себе порівняно з оточуючими. Вам може здатися, що в районах із низьким рівнем заробітків рівень самогубств вищий. Автори дослідження теж вказують на дані, які підтверджують, що зниженню рівня самогубств сприяє ріст доходів. Наприклад, людина із доходом менше ніж 10 тисяч доларів на рік на 50% більш схильна до суїциду, аніж людина із доходами у 60 тисяч доларів. Однак, якщо розглядати людей із низькими доходами, які живуть у багатих районах, помітимо іншу тенденцію. Ймовірність скоєння самогубства такими особами вища, ніж людьми із аналогічними доходами, які живуть у бідніших районах. Спеціалісти Федерального резерву визначили цікавий мінімум доходів. Він становить 34 тисяч доларів на рік. За менших, ніж цей показник, доходів,  ймовірність самогубств підвищується на 50%; за умови, що доходи  перевищують цю позначку  і становлять до 102 тисяч доларів, ймовірність суїциду знижується, але на незначний відсоток.

Цього тижня австралійські школярі виявили, що у Російській революції брали участь роботи. На іспиті з історії, який складали майже 6 000 учнів, був розділ, проілюстрований відомою картиною Миколи Кочергіна, на якій зображено штурм революціонерами Зимового палацу в 1917 році. Упорядники екзаменаційних завдань, на їх нещастя, шукали ілюстрацію за допомогою Google. Перша картинка, яку видав пошуковик, виявилася відфотошопленою – на ній попереду селян йшов велетенський робот. Ті, хто переймаються, що Google змінює історію, отримали непогані підстави для розвитку параної. Уперше ми бачимо, що буває, коли історію переписує не авторитарний режим, а тупий алгоритм і купка жартівників із Photoshop.

Брюссель цінує патріотизм, але не національний. Поїзд інтеграції зараз штовхають двома коліями. Одна – це централізація економічної влади в Брюсселі, друга – план перетворення національних держав на одиниці федеративного значення. У той час, ко­ли технократи із ЄС живуть гарною мрією про співдружність народів, виборчі бюлетені показують зовсім іншу картину. У всій Європі, навіть у ліберальній Скандинавії, сили, які відстоюють національні цінності, отримують чималу кількість голосів. ЄС поліз поперед своїх підданих, почавши реалізовувати своє бачення майбутнього, а це може стати його ключовою помилкою.