Зореслава Ромовська, автор проекту Сімейного кодексу, професор Академії адвокатури України, про відповідальність та "аліментну революцію"

В Україні вже п'ять років діє Сімейний кодекс, фундаментом якого є ідеологіч­на рівноправність жінки та чоловіка. Він закликає до відповідального материнства та батьківства. Ним узаконено цивільний шлюб та шлюбний договір. Із запровадженням Кодексу змі­нено ідеологію виплати аліментів: тепер їх суму визначає суд. При цьому розмір аліментів не обов'язково обмежуватиметься колишніми 25 та 33 %, а може бути значно більшим. Про Сімейний кодекс "Пошта" спілкувалася з автором його проекту, професором Академії адвокатури України Зореславою Ромовською. За її словами, в основу його написання лягли реальні історії, які вона збирала 30 років поспіль. Кожна стаття документу - це окрема життєва ситуація.

Європейське
сімейне право

- Як би Ви оцінили своє дітище і які відгуки про Кодекс за кордоном?

- Торік на науковій конференції у Любліні поляки гарно відгукнулися про наш Сімейний Кодекс. Одна професор із Варшави тоді сказала: "Нам здавалося, що мудрі ідеї народжуються лише на Заході. Сі­мейний Кодекс України продемонстрував зворотне - і нам потрібно серйозно його вивчати". А професор з Лодзя сказав, що "Україна творить європейське сімейне право". Гарні відгуки про цей Кодекс і в Росії.

- Поки за кордоном схваль­ні відгуки, в Україні не обійшлося без образливої критики. Це справа рук і Мін'юсту. Чому критикують?

- Бо зіштовхнулося старе з новим. Це спротив новаціям, новим розумінням багатьох суспільних процесів. Зокрема, це стосувалося взаємин між бать­ками та дітьми, аліментів, усиновлення. Не можу сказати, що Сімейний Кодекс ідеальний. Сьогодні він дуже добрий, а лютим ворогом доброго є краще, а далі - ще краще. Тому процесу вдосконалення немає меж.

- Чим важливий Сімейний Кодекс для української родини?

- Вважаю, що щасливим людям Кодекс не потрібен, бо у них є потужніший регулятор - почуття обов'язку, засноване на любові. І коли ти любиш сво­їх дітей, чоловіка та батьків, то­бі не треба Кодексу. Є серце, яке підказує, що маєш зробити.

- Та все ж Кодекс регулює?

- Безперечно. Кожна особа, яка прочитає його, вже встановлює для себе відповідний формат поведінки. Незважаючи на різне ставлення до Маркса та Енгельса, у їх працях були абсолютно розумні слова. Маркс казав: "Закон не лише може, але й повинен підвищувати моральність суспільства". Певна, що Сімейний Кодекс це робить. Дехто казав навпаки, говорячи про ст. 128. Йдеться про встановлення позашлюбного батьківства. Мовляв, ст. 128 заганяє чоловіка в кут тим, що достатньо лише позитивного висновку експерта - і його ви
знають батьком дитини. Відгукувалися, що це аморально. Що аморально?! Що від твого несерйозного зв'язку народилася дитина. Зрозуміло, що перевагу маємо віддати дитині. Чоловіків зараз поставили у відповідні межі.  Мені сподобався заголовок одного з журналістських  матеріалів: "Кінець сексуальній революції". Щодо революції, то автор мала на увазі вседозволеність. Кодекс перекреслив її. Чоловік може казати, що він лише раз мав із жінкою інтимні стосунки. За старим Кодексом - жодних обов'язків щодо  дитини. За новим - навіть за один раз серйозних чи несерйозних стосунків з коханням чи без нього ти є батьком дитини, бо є відповідний документ, рішення суду. Себто чоловіки вже будуть думати: якщо йдуть до чужої спальні чи ведуть когось до своєї, то до чого це може призвести.

Рівноправність!

- Також закидали, що Ви стали на захист винятково жінок...

- Говорили: видно, що Кодекс писала жінка. Вважаю, що це похвала. Та коли вже заговорили, що він феміністичний, тобто перевага лише жінкам, - абсолютно ні! Тут нікому не віддана перевага, чоловіки та жінки у рівному становищі! Ба більше, у попередньому Кодексі "Про шлюб та сім'ю" були дві норми, які дискримінували чоловіків. Зараз їх усунено. Для чоловіка найгірше було те, що у вихованні дитини, яка залишалася з жінкою (хоча батько платив на дитину аліменти), він не міг брати участі. Нині передбачено можливість від­шкодування матеріальної та моральної шкоди батькові. Є рішення суду, а жінка його вперто не виконує, воно може "бити" по її кишені.

- Якими статтями Кодексу Ви найбільше гордитеся?

- Ст. 128, у якій ідеться про посилення охорони інтересів дитини та жінки-матері. Вживаю такий термін як "аліментна революція". Адже раніше аліменти  обмежувалися заробітком батька - 1/3 на двох дітей. Скажімо, він міг їздити на "Мерседесі", його діти в другій родині були матеріально забезпечені, а в першій - перебивалися. Зараз жінка може подати заяву, в якій ітиметься про реальне матеріальне становище чоловіка. Звісно, тут потрібно трохи побігати. Насамперед, треба подивитися, а яким майном він реально володіє, в яку школу ходять його діти в новій родині (скажімо, у приватну). Якщо ти претендуєш на більшого розміру аліменти, то треба докласти задля цього зусиль. Гола позовна заява не годиться! Потрібен кваліфікований адвокат чи особа, яка юридично грамотно її складе. Окрім цього, колись жінка, з якою проживала дитина-ін­валід, мала право на аліменти лише до досягнення дитиною 6-річного віку, а зараз - доти, поки дитина живе з нею.

Шлюбний контракт

- Давайте поговоримо про шлюбний контракт. Одні про нього відгукуються позитивно, інші - критикують. А як Ви ставитеся до такого контракту?

- Спокійно, зі знаком плюс. Це пропозиція на тарілочці, для когось підходить, а для когось - ні. Зазвичай його укладають ті особи, які вже мають певні статки. Часто укласти контракт хочуть і ті, хто одного разу вже обпікся. Комусь шлюбний конт­ракт дає впевненість у тому, що його не ошукають, іншого - застерігатиме від легковажних змін у особистому житті. Були такі ситуації, що чоловік вкладав значні кошти, а згодом дружина все це заперечувала, кажучи, що "все це наше" або навіть "моє". Кожен має вирішити це питання для себе. Я б не подивувалася з тих, хто не укладає контракту.

- Чи вірно казати, що контракт - це так зване страхування?

- Мені подобався термін  "страхування", а також "гарантування стабільності". Наприклад: я тебе не тримаю біля себе, але щоб ти знав - у разі розірвання шлюбу мусиш звіль­нити моє помешкання. І чоловік тримається цієї родини, можливо, не так через любов, як розуміючи, що не варто йти на різні експерименти, коли мусить залишити цю квартиру й починати життя спочатку. Де? В гуртожитку чи на вулиці? Тобто це гарантія спокою, але не можна сказати, що гарантія любові. Безперечно, ні.

Поменшало абортів

- Чи можете навести статистику, яка свідчила б, що  з набуттям чинності Сімейного Кодексу в державі стали менше розлучатися?

- Кодекс на це вплинути не може. Кодекс дуже серйозно вплинув на зменшення кіль­кості абортів! У нас немає статистики, чому поменшало абортів, але вважаю, що це й завдяки ст. 128, яка дає кожній жінці, яка виношує нешлюбну дитину, гарантію того, що Іваненка Івана Івановича запишуть батьком дитини. І їй не буде соромно перед дитиною, якій вона згодом скаже: "Ось твій батько, ось документ. Я його любила, а він мене зрадив, але це твій батько". Це гарантія того, що є особа, яку запишуть батьком. Сімейний Кодекс не є запорукою та гарантією любові. Для того, щоб сказати, що кількість розлучень зменшується, потрібна комплексна та тривала програма підготовки молоді до шлюбу.

- Зараз дошлюбну підготовку проводить церква. На Вашу думку, хто б ще мав до цього долучитися. Можливо, це варто робити у школах чи вишах?

- А чому б ні?! Уміння любити - це не лише готовність до статевого акту, це щось набагато глибше! А які колись були гарні виховні фільми! А зараз що? Немає фільмів, які були б зразком хороших стосунків у сім'ї, гідної поведінки. Цього також не вчать у школі.

Усиновлення

- Внесено певні зміни до Кодексу. Скажіть, будь ласка, які з них Вас найбільше обурюють?

- Я б хотіла так сказати: руки геть від Кодексу! Внесено такі зміни, що просто жах! Цими днями Конституційний суд вирішуватиме питання про неконституційність внесення змін до ст. 211 Кодексу. Що додумалися написати: що вікова різниця між усиновленою дитиною та усиновлювачем не може перевищувати 45 років. Тобто, якщо 48-річний чоловік одружився з жінкою, яка має нешлюбну 2-річну дитину, то він не може її усиновити. Чому? Бо якомусь депутатові це стукнуло в голову? Це  неконституційно! Власне, німецький дипломат звернувся до українського омбудсмена й розповів про цей випадок. Громадянин Німеччини одружився з українкою, яка має дитину, але він її не може усиновити, бо між ним та малюком понад 45 років. Хтось із нардепів уніс такі зміни до Кодексу.

Змінили ще одне: усиновити дитину може лише той, кому 21 рік. Чому? Може ж бути унікальна ситуація: велике шкільне кохання у нього до неї, а вона закохується в іншого, вагітніє від нього, а той уті­кає від неї. Водночас той, який її дуже любить, хоче взяти її за дружину й усиновити цю дитину. То ми що, це  заборонимо?! Мовляв, чекай, поки тобі буде 21 рік. Але ж життя може по-іншому скластися... Оскільки у нас заяви про усиновлення розглядає суд, то він мав би вирішувати - шкодить це дитині чи ні, а не якийсь клерк!

Цивільний шлюб

- Сімейним Кодексом передбачений цивільний шлюб. Із різних причин чимало пар обирають саме його.

- Цивільний шлюб (це спільне проживання жінки і чоловіка без державної реєстрації) полегшив життя дуже багатьом людям. Кожен сам вирішує, йти йому до РАГСу чи ні. Наприклад: двоє молодих людей працюють у одній фірмі, але якби вони повідомили, що зареєстрували шлюб, їм би сказали: хтось із Вас має піти з роботи. Багато фірм цього не допускають. У Києві чимало таких випадків. Отож, дехто обирає цивільний шлюб, аби  працювати разом. Цивільний шлюб і раніше був, але був завуальований. Знаю про красиву жінку, яка живе з багатим чоловіком, старшим від неї на 20 років, у них немає дітей. Не можу сказати, що там не було почуттів, але він у разі якихось конфліктів завжди попереджає: а ти у мене тут на пташиних правах. У Кодексі я хотіла утвердити: що та молода жінка, яка тобі віддає тобі свою молодість, не живе в тебе на пташиних правах і що ти не зможеш завтра взяти й вигнати її. Певним чином можна сказати, що повертаємося до так званого пробного шлюбу. Але у ци­вільному шлюбі є обов'язки - ти відповідальний за того, кого ти взяв до себе.

- Якими ж є права жінки, яка живе у цивільному шлюбі, якби, не дай Боже, щось?

- Те майно, яке за цей час разом набули, є спільним. Вони мають право укласти договір між собою. Тільки ми його не будемо називати шлюбним  - це просто договір. Така жінка, якщо він не визнає себе батьком дитини, може звернутися до суду, який ухвалить рішення про визнання батьківства.

 Життєві історії

- Як довго Ви писали Сімейний Кодекс?

- Місяць. Мені було легко його писати. 

- А скільки життєвих історій Вам довелося почути, аби його написати?

- О, дуже багато! Кожна стаття має свого життєвого автора. Це історії з тавром суму. Багато людей приходили до мене на консультації.

- Скільки ж років Ви збирали ці життєві історії?

- 30 років.

- Яка стаття Кодексу є найбільш резонансною життєвою історією?

- Це усиновлення повнолітнього. Колись закон не допускав такого усиновлення. Була ситуація, коли 17-річ­ний юнак загинув у автокатастрофі. Бать­ків через два роки повідомили, що є сирота з інтернату, дуже схожий на їхнього сина. Вони познайомилися з ним, коли хлопцеві було вже 19 років. Його таки усиновили, але довелося сфальсифікувати документи. На підставі ж нинішнього Сімейного Кодексу дозволено усиновлення повнолітнього.

Поради парам

Кохання - це квіточка, яку потрібно щоденно поливати і виставляти на сонце, а не сподіватися, що вона ростиме сама по собі. Вона мусить мати поживу. Так і сім'я. Я б порекомендувала прочитати науково-практичний коментар до Кодексу. Через два тижні у продажі з'явиться також мій підручник "Українське сімейне право".