Барак непереможний
Цього тижня дві наймогутніші країни світу обирали найвище керівництво.
Цього тижня дві наймогутніші країни світу обирали найвище керівництво.
У Китаї під час XVIII з’їзду компартії затверджували нове партійне керівництво, а також склад уряду. Діючий генсек Ху Цзіньтао мав би поступитися постом Сі Цзіньпіню.
Шостого листопада главу Білого дому обирали американці. Точніше вони обирали 538 виборців, які згодом голосуватимуть за президента (у Штатах діє своєрідна двоступенева система непрямих виборів).
Утім вже відомо, що Мітту Ромні таки не вдалося перемогти діючого главу США. Барак Обама взяв 332 голоси колегії виборців, а Мітт Ромні – 206. Для того, аби перемогти, кандидату достатньо перетнути межу 270 голосів.
Бували випадки, коли обрані виборці згодом голосували не за того, за кого обіцяли під час голосування. Але, по-перше, бачимо, що Обама має значну перевагу, а по-друге, кандидат від республіканців уже визнав поразку і привітав суперника із другим президентським терміном. Те, що відбувається у першій із цих держав, впливає на світ і Україну дедалі більше. А от Штати дедалі більше переймаються подіями на Близькому Сході, а не в Європі.
У 2008-2012 рр. відбулося всього кілька зустрічей між президентами України та Сполучених Штатів. Хтозна, можливо, якби не інтерес США до питання ядерного роззброєння, Київ узагалі б випав із переліку партнерів Вашингтона...
Під час передвиборчих дебатів між Міттом Ромні та Бараком Обамою, які були присвячені зовнішній політиці, про Україну взагалі не згадували.
Республіканці відомі своїм критичним сприйняттям Росії. Ромні кілька місяців назад заявляв, що Росія є одним із головних ворогів для США. Згодом, зокрема під час дебатів, він пояснював, що висловився гарячково і насправді так не думає. Втім, у Росії були задоволені перемогою Обами. Це можна пояснити і додатковим фактором. У березні цього року Обама проговорився Медвєдєву, що після виборів у листопаді буде більш гнучким у питанні ПРО.
Політика Обами під час другого терміну може бути рішучішою. Йому не слід буде дбати про переобрання, відтак він зможе зосередитися на тих обіцянках, які боявся втілювати. Але України безпосередньо це не стосується. Під час дебатів та й цілої кампанії можна було помітити, що обидва кандидати значно більше приділяють уваги внутрішнім проблемам. Взагалі багатьох спостерігачів здивувало те, що Обама виграв попри низку економічних труднощів, які переживає Америка.
Після 1936 року Обама став єдиним кандидатом, якому вдалося зберегтися на посаді при високому рівні безробіття (7,9%). У своїй переможній промові Обама пообіцяв зменшити бюджетний дефіцит, реформувати податковий кодекс, виправити недоліки міграційної системи, а також визволитися від нафтової залежності. Як бачимо – ні слова про зовнішню політику. Щоправда у наступні роки Білий дім матиме чимало клопоту за кордоном.
Аналітики The Financial times виділили чотири проблеми, яких ніяк не вдасться уникнути. Передусім – це, звичайно, Іран. Чи проводитиме Білий дім і далі дипломатичні перемовини і чи зможе Обама втримати Ізраїль від військової операції проти Ірану? Доведеться також визначатися із ситуацією у Сирії, кризою в єврозоні, а також із міцніючим Китаєм. Останній окрім того, що нарощує військову потужність, стає агресивнішим: нерідко висуває територіальні претензії на багаті нафтою та газом місця.
Днями посол США в Україні Джон Теффт запевнив, що політика Вашингтону щодо України не зміниться. Цікаво, що такої ж думки дотримуються й у вітчизняному зовнішньополітичному відомстві. Детальніше про те, чого ж очікувати Україні, читайте у коментарях експертів
| КОМЕНТАРІ | |
|
Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова: |
Сергій Солодкий,перший заступник директора Інституту світової політики: |
| - Я не думаю, що позиції Обами та Ромні щодо питань нашого регіону (маю на увазі Євразію) суттєво відрізняються. У питаннях європейської інтеграції позиції республіканців та демократів є схожими. Не думаю також, що заяви Ромні про Росію як ворога відображали позицію республіканської партії, навіть її консервативної частини. Це радше був елемент передвиборчої боротьби. Проблема полягає у іншому: чи Україна залишиться суб'єктом рішень у нашому регіоні, чи вона буде об'єктом вирішення долі великими країнами - Сполученими Штатами, Росією, Євросоюзом. Скажу відверто, відчувається, що саме такий сценарій - втримання України як такої буферної зони, сірої зони - сьогодні стає реальністю з боку всіх наших партнерів. Тільки від нас залежить, чи вирвемося ми із цього кола. І сподіватися зміни політики Сполучених Штатів із цього питання не варто. Очікувати більш м'яку позицію щодо внутрішньополітичних процесів в умовах порушення законів, нехтування правилами, монополізації всіх сфер, теж думаю не варто. У цьому плані позиція США навіть пожорсткішає. І це залежить не від їх думки, а від того, що відбувається у нас. Що ж серйозно впливатиме на Україну, так це те, що є серед пріоритетів зовнішньої політики Сполучених Штатів - вирішення питань на Близькому Сході, відносини із Китаєм і нерозповсюдження ядерної зброї. Від того, як ці питання вирішаться, багато в чому залежить стабільність світової економічної системи і, зокрема, ціни на енергоресурси. Україна ж дуже залежить від глобальної та загальноєвропейської кон'юнктури. Що ж до того, що Гілларі Клінтон піде із посади Держсекретаря, то вона ще "підготує" свого наступника. Сьогодні обговорюються кандидатури Джона Керрі, голови сенатського комітету в міжнародних справах, і Сюзен Райс, представника США у ООН. Я не бачу умов до того, аби ситуація якось різко змінилася. Вироблення позицій, зокрема по справі Тимошенко, здійснюється колективно. Це не чиясь приватна думка. І так відбуватиметься надалі. |
- Політика Обами справді може бути більш відвертою, відкритою, радикальнішою. Адже політик на другому терміні намагається зробити те, що хотів зробити під час першого, але не міг собі цього дозволити, аби не втратити виборців. У чому це полягатиме - будемо стежити. Але, я думаю, що головні очікування від Барака Обами полягатимуть у внутрішній економічній площині. Тільки на другому місці йдуть питання зовнішньої політики та безпеки. Не думаю, що зовнішня політика Обами дуже відрізнятиметься від тієї, яку міг провадити Ромні. Адже зовнішня політика, особливо таких країн-гегемонів як Сполучені Штати, не формується від настроїв чи емоцій лідера. Є певна сталість, є певна стратегія руху держави. Яке місце займатиме Україна у порядку денному нового держсекретаря, сказати важко, але це буде не перша десятка питань, як, власне, було і за Гілларі Клінтон. Все-таки у сфері зовнішніх відносин у американців на порядку денному стоять Ліван, Сирія, Лівія, Ірак, Афганістан...Інтереси США в Україні полягають у тому, аби наша країна демократизувалася. Ця політика не змінювалася із 1991 року. США сподіваються, що через демократизацію України відповідні процеси відбуватимуться на всьому пострадянському просторі. Такі сподівання досі були не зовсім виправданими, рух України був доволі хаотичним. Зараз Україна через свою політику викликає занепокоєння у США. Не думаю, що це призведе до перегляду стратегії, або ж до того, що Україна повністю зникне із поля зору інтересів США. Хіба, можуть відбутися зрушення до більш негативного сприйняття. Уже зараз є кілька фактів, які на це вказують. По-перше, ми знаємо, що сенат прийняв доволі негативну резолюцію щодо України із погрозою запровадження санкцій. По-друге, була негативна заява держсекретаря щодо виборів в Україні. По-третє, ми вже зараз бачимо, що зі сторони впливових опінієтворців у США лунають заклики бути більш жорсткими до керівництва України, аж до того, аби створити щось на кшталт "списку Магнітського". |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
