Папа Бенедикт XVI нагадав, що без церковної спільноти неможливе зростання та дозрівання у вірі

Проказуючи під час служби Божої молитву “Вірую”, ми хоч і висловлюємося від свого імені, але спільно сповідуємо єдину віру. Про це йшлося у третій з черги катехизі “Віра Церкви”, присвяченій Року віри, яку Папа Бенедикт XVI виголосив під час загальної аудієнції цієї середи.

Святіший Отець зазначив, що катехизм навчає: “вірування” – то церковний акт: “Віра Церкви випереджає, породжує, підтримує та живить нашу віру. Церква є матір’ю усіх віруючих”. Тому важливо пам’ятати, що віра народжується в Церкві, до неї провадить та у ній живе, повідомляє Радіо Ватикан.

Бенедикт XVI пригадав, що на початках християнства в день П’ятдесятниці Церква отримала силу для здійснення місії, дорученої Господом, поширювати Євангеліє в усіх куточках землі. Могутністю Святого Духа апостоли подолали страх, почали говорити новими мовами, відкрито звіщаючи те, чого вони були свідками. І вже після першої проповіді святого Петра численні слухачі розкаялися і прийняли хрещення. “Так розпочався шлях Церкви, спільноти, яка несе це звіщення в часі та просторі, спільноти, яка є Божим людом, заснованим на Новому Завіті завдяки Христовій крові і члени якої не належать до якоїсь особливої суспільної чи етнічної групи, але є чоловіками та жінками, що походять з кожного народу і культури”, – сказав Святіший Отець.

Отож, від самого початку Церква є місцем віри та її передавання. Віра – це богословська чеснота, дарована Богом, але передана Церквою протягом історії. Існує неперервний ланцюг життя Церкви, звіщення Божого слова та служіння Святих Тайн, який тягнеться аж до наших днів. Його називаємо переданням, яке служить запорукою того, що все те, у що віруємо, є посланням Христа, яке проповідували апостоли. Центром цієї первісної проповіді, як вважає Папа, є пасхальні події, з яких випливає уся спадщина віри.

“Врешті, – сказав Бенедикт XVI, – хочу наголосити, що особиста віра зростає та дозріває саме в церковній спільноті”. І зауважив, що Новий Завіт словом “святі” окреслює всіх християн, а напевно не всі мали ті якості, щоб бути проголошеними святими Церквою. Що ж хотіло сказати це слово? “Те, що ті, хто мав віру у воскреслого Христа та нею жив, були покликані стати прикладом для всіх інших, приводячи їх до зустрічі з особою Ісуса та його Благовістю”, – пояснив понтифік. З його слів, це стосується і нас, адже християнин, який дозволяє, щоб його перемінювала віра Церкви, незважаючи на свої слабкості та обмеження, “стає немовби вікном, відчиненим на світло живого Бога, що отримує це світло та передає світові”.

“Поширена сьогодні тенденція витіснити віру в сферу приватного суперечить її природі, – зауважив на завершення Бенедикт XVI. – Ми потребуємо Церкви, щоб мати підтвердження своєї віри та для того, аби досвідчити Божі дари: Слово, Святі Тайни, підтримку благодаті та свідчення любові”.