Богослови Центральної і Схід­ної Європи зібралися на форум, що 9 - 12 жовтня від­бувався у Волинському національному університеті імені Лесі Українки.

Ініціатором представницької зустрічі став недавно створений у Луцьку Інститут церковних досліджень, а співорганізаторами були Люблінський католицький університет Йоана Павла ІІ, Європейський колегіум польських українських університетів у м. Любліні. Католицьке товариство "Ci­vitas Christiana" з Польщі й Луцька дієцезія РКЦ. Прибули богослови, історики, етики з України, Польщі, Білорусі, Литви, Словаччини та інших держав. У відкритті форуму взяли участь луцький римо-католицький єпископ Маркіян Трофим'як, греко-католицький екзарх Волинський, владика Йосафат Говера, митрополит Рівненський і Острозький Євсевій (Політило) УПЦ КП, священики УПЦ, ректори вишів з України та Польщі.

Ідея Форуму богословів Центральної і Східної Європи народилася в середовищі люблінських науковців, розповів професор Люблінського католицького університету Йоана Павла ІІ, отець францисканець, д-р габ. Станіслав Целестин Напюрковскі. Дві перші зуст­річі відбувалися в Любліні, третя - в Одесі та Ялті. Щоразу до грона учасників приєднуються представники різних церков. IV Форум богословів Центральної і Східної Європи пробували організувати в Ро­сії, але не вдалося. Так само не змогли провести його в Білорусі, тому знову випала нагода приїхати в Україну, де в Луцьку були створені сприятливі умови. Також побували в музеї Волинської ікони, у Кременці, Почаївській Лаврі та інших місцях, пов'язаних із діяльніс­тю католиків і православних.

На прохання "Суботньої пош­ти" про волинську частину
IV Форуму богословів Центральної і Східної Європи  розповів один із його організаторів - випускник історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а нині канцлер Європейського колегіуму поль­ських і українських університетів в Любліні, д-р габ. Володимир Осадчий:

- Проблеми, що відносяться до історії, сьогодення та майбутнього країн і народів Центральної і Східної Європи, охоплюють багатовимірну площину, у якій важливе місце займають питання етики. У цій частині континенту впродовж віків витворилася унікальна міжнаціональна спільнота, котра, реалізуючи старовинне гасло єднання "рівних з рівними і вільних з вільними", дала Європі та світові цікавий прик­лад, як, творячи більш чи менш політично зінтегровану спіль­ність, зберігати та примножувати національні, мовні, ре­лігійні та звичаєві традиції. Особливо це було помітним у релігійній сфері, де поруч з різними традиціями католицизму (латинською, грецькою та вірменською) співіснували православ'я, протестантизм, юдаїзм і навіть іслам. Про таке різноманіття релігійного життя яскраво свідчить хоча б  історичний краєвид Луцька, де відбувся цьогорічний Форум богословів Центральної і Схід­ної Європи. Коли подивитися на міський пейзаж, то можна помітити силуети Покровської церкви, що у різні часи була то православною, то уніатською і котру ще називали руською катедрою. Далі величава бу­дівля католицького собору св. Петра і Павла, а неподалік - гостра вежа лютеранської ні­мецької святині. Також мали свої храми вірмени, євреї, караїми, різні католицькі монаші ордени.

Волинська земля позначена не лише неповторною гамою різних культур та релігій, що впродовж віків творили її багату духовну спадщину, але й жахливою трагедією, сумний ювілей котрої припадає на цей рік. Ця трагедія є прикладом руйнування духовності, заперечення і нехтування багатовікового досвіду гостинності та гуманізму. Відмовляючись від моральних цінностей своїх дідів і прадідів, християни підняли руку на інших християн через те, що вони були іншими. Вросла в серця ненависть, сліди якої ще й досі відображаються у різних нерозсудливих вчинках. А яке страшне духовне спустошення приніс кому­ніс­тичний режим, що оголосив відкриту війну релігії та культурі, що не містилася в рамках його доктрини. Думаю, що в цьому контексті Форум богословів, який відбувся в Луцьку, матиме особливе значення. У стінах Волинського національного університету імені Лесі Українки богослови, історики, лікарі, етики з різних країн нагадували про те, що чинить людину людиною і що повинно стати орієнтиром у теперішньому "постмодерному" часі, коли так легко загубитися в такому невизначеному духовному просторі, де, здається, вже немає місця для традиційних цінностей. Важливо пригадати постаті "пророків", людей, котрі всупереч духові часу залишалися вірними і давали приклад вірності одвічним заповідям, котрі проголошували і будували у різні часи культуру життя, про яку так палко говорив пророк наших часів, Слуга Божий Папа Йоан Павло ІІ. Таких постатей ніколи не бракувало ні на цих землях України, ані в сусідніх країнах, з якими вона межує. Зважаючи на те, що згаданий Форум відбувся в Луцьку, особливу увагу його учасники зосередили на досвіді християн цих земель, про які Святіший Отець Йоан Павло ІІ, перебуваючи в 1999 році у Варшавському монастирі отців василіян, сказав: "Я віддаю честь масам сучасних та сповідників віри Церкви на Україні. Вони ж бо пізнали істину, а істина їх визволила. Християни з усього світу, припадаючи на коліна перед порогами концтаборів та в'язниць, повинні бути вдячними їм за світло, яким вони роз'­яс­нили темряву, було ж бо це світло Христа".

Історик Володимир Осадчий теж розповів, що Інститут церковних досліджень у Луцьку створений як громадська орга­нізація, завданням якої є збереження, забезпечення і популяризація історичної спадщини Католицької та інших церков на території України та за її межами. Діяльність Інституту зосереджуватиметься також на проведенні досліджень, що сприятимуть належному успадкуванню та розвиткові національних традицій українського народу. Інститут хоче об'єднати науковців, які прагнуть примножувати і використовувати свої знання, досліджуючи міжцерковні та державно-церковні відносини в Україні та в інших країнах світу, а також збирати і опрацьовувати архівні та інші матеріали, що стосуються цих відносин. Передбачено готувати публікації та організовувати наукові конференції.