У Першій львівській грильовій ресторації  можна не тільки скуштувати страви з відкритого вогню, а й побачити, як їх готують

Ще давні римляни казали, що люди найбільше потребують хліба та видовищ. За цим випробуваним століттями принципом у Львові і працює мережа ресторанів “Локаль”. Не відійшли від цієї концепції і при створенні  ще одного закладу, Першої львівської грильової ресторації “М’яса та справедливості”, що після непростих суперечок із міською владою все ж розташувалася у Бернардинському подвір’ї,  одному з небагатьох історичних дворів Львова, які збереглися в майже незміненому вигляді. 

За легендою, останній львівський кат, особливий муніципальний працівник, «його професія перестала бути настільки затребуваною, аби давати достойний заробіток, перекваліфікувався на ресторатора, а оскільки добре знався на м’ясі, то саме воно стало його головною “фішкою”. Також до обов’язків ката належало наглядати за дівчатами найдавнішої професії. Чи то аби дати їм додатковий заробіток, чи то аби скористатися службовим становищем – саме їх він залучив до роботи кельнерками.

Тож завітавши сюди можна не тільки заморити черв’ячка, а й полякати свою супутницю знаряддями праці ката, які сьогодні знайшли нове застосування у побуті. Так, гільйотина тепер нарізає найбільшу в Україні ковбасу (власного виробництва) “Ксеню”, діаметром  45 см. На вході вас зустріне сам майстер справедливості  та запросить  влаштовуватися зручніше, а якщо захочете, він може  спустити вас у клітці до підземелля, аби подивитися на “страшних щурів”. А офіціантки, вбрані так, як вдягалися колись у нашому місті дівчата легкої поведінки, запропонують зробити замовлення та розкажуть про особливості та фішки закладу. 

Безперечно зацікавлять і інші деталі інтер’єру – клітки, ланцюги, сокири, різні пристосування для тортур. Щодо столиків, то це обтесані колоди, стільці без спинок такої ж грубої роботи, є кілька бамбетлів. Оскільки ресторація відкрита, остерігайтеся протягів і не встидайтеся попросити у офіціантів коцика, його вам люб’язно подадуть. Не заважатиме розмові і легка класична музика. А запах смажених на вогні смаколиків не змусить довго роздумувати. 

Що ж до самих страв, то вкотре переконаєтесь – що простіша страва, то більше шансів залишитися задоволеними вибором. Наприклад, “Ксеня” (вже згадувана фірмова ковбаса), підсмажена на пательні (на ній же і подана) з картоплею, до якої подадуть трішки квашеної капусти, – цілком непоганий вибір, аби перекусити. 

А от із першою стравою варто зважити, адже на вибір вам запропонують страву дня, борщ, солянку чи іншу зупку, або ж бограч (38 грн). Дещо повагавшись ми обрали останній і пожалкували, краще треба було взяти запропонований борщ. Адже бограч – страва на поціновувача, і треба обв’язково зважати на здоров’я та можливості організму. Він виявся надто жирним та гострим, і чомусь не відповідав нашим уявленням про цю страву, яку, до речі, мали нагоду куштувати у приготуванні самих угорців. Напевне, як і український борщ, бограч у кожному регіоні і в кожної господині різний. Виглядало, що м’ясо вже готове нарізали і додали до цієї страви. Та й зважаючи, що заклад розрахований на ширше коло відвідувачів, можна було б готувати і його “лайт” варіант, для тих, хто не в змозі споживати таку гостру страву.

Видався смачним і короп на грилі, фарширований овочами (19 грн за 100г), поданий на паляниці. Однак хотілося б трохи урізноманітнити овочі до нього. Адже фарширований він був цибулею з болгарським перцем, а зверху  до нього подали салат із… цибулі і болгарського перцю. Зважаючи, що до “Ксені” з картоплею цей салат також вже давали, то видається трохи занадто. До того ж, цибуля тверда і замало промаринована.

Що варто спробувати обов’язково, то це паляниця (5 грн). Тепла, запашна, майже як та, що в дитинстві бабця замішувала на квасному молоці та пекла на “бляті”. А з десертів тут запропонують шматочок традиційного галицького сирника чи штруделя.

Не лякайтеся, коли пропросивши рахунок, до вас підійде офіціантка з сокирою і поставить на стіл невеличку колодку. Так тут приносять чек, то ж гроші доведеться викласти... Чек на двох обійдеться близько 200 грн. 

Рахунки репортерів оплачує редакція