У ніч із четверга на п’ятницю відбулася 22 церемонія нагородження шнобелівськими преміями (Ig Nobel Prize). Редактори “Анналів неймовірних досліджень” (Annals of Improbable Research) відзначили десять наукових досягнень року, які “спочатку викликають сміх, а потім примушують замислитися”.

Премію з психології отримали Аніта Еерленд та Туліо Гваделупе, які з’ясували: якщо ви дивитиметеся на Ейфелеву вежу знизу зліва, то вона здаватиметься меншою, ніж тоді, коли ви дивитиметеся на неї знизу справа. Премію миру одержав Ігор Петров, власник російської компанії СКН, яка спромоглася перетворити старі боєприпаси на діаманти. Премією в галузі акустики нагородили двох японців, які створили “перешкоджувач мовленню”. Коли вам набридне чиясь промова, ви зможете спрямувати на мовця спеціальні мікрофони, і він чутиме власні слова із кількасекундною затримкою. Ефект зникне щойно оратор замовкне. Перевага пристрою ще й у тому, що повторені слова чутиме лише промовець.

Четверо американців, які виявили, що мозок мертвого лосося реагує на фотографії людини імпульсами, отримали премію у сфері нейрології. “За демонстрацію того, що дослідники мозку, застосовуючи різноманітний інструментарій та просту статистику, можуть помітити активність мозку будь-де, навіть у мертвих лососів”. Премію з хімії отримав Йохан Петтерсон, який з’ясовував, чому в деяких жителів шведського міста Андерслов позеленіло волосся. Літературного “шнобеля” отримало американське статистичне відомство, видавши “звіт про звіти з рекомендаціями про видання звітів про інші звіти”.

Премію з фізики заслужили Йозеф Келлер та Реймонд Голдштейн, які вираховували баланс сил у зачісці “хвостик”, а також з’ясовували, чому деякі волосини мають вигин більшої кривизни. Не менш значним є дослідження росіянина Руслана Крешетнікова та американця Ханса Маєра, які вивчали вихлюпування кави з горнятка при різних швидкостях ходьби. Цим і заслужили премію у сфері гідродинаміки. Премію з анатомії отримали голландець Франс дю Вааль та американка Дженіфер Покорні, які виявили, що шимпанзе може ідентифікувати іншого шимпанзе за фотографіями задніх кінцівок. А премію з медицини– вручили двом французьким медикам, які написали для лікарів поради, як зменшити небезпеку вибуху пацієнта при використанні колоноскопії (огляд внутрішньої поверхні товстої кишки з допомогою спеціального зонда).

Традиційно церемонія вручення шнобелівських (ігнобелівських, антинобельських) премій відбувається за кілька тижнів до вручення премій Нобелівського комітету. Претендентів обирають редактори журналу “Аннали неймовірних досліджень”.

Десять непересічних досліджень

Чим відрізняється яблуко від апельсина, чому лікарям притаманний нерозбірливий почерк, чому корови з кличками дають більше молока, як виходить, що навушники або шнурівки зав’язуються у вузлики, чого блохи, які живуть на собаках, стрибають дальше, аніж ті, що “хазяйнують” на котах…

За два десятки років на шнобелівську премію претендувало чимало учених із безмежною уявою та нелюдським терпінням. Деякі досліди, описані в “Анналах неймовірних досліджень”, проводили впродовж кількох десятиліть. 

До прикладу, один ентузіаст намагався довести, що твердий бітум (у вигляді смоли, асфальту) може стікати як рідина – по краплях. І це справді так, але… першу краплину дослідник побачив лише на восьмому році проведення досліду! Читачі журналу також могли з’ясувати, що було першим: курка чи яйце. Крапку в тисячолітній суперечці поставила кореспондент “Анналів”, яка надіслала  поштою дві посилки – одну з куркою, іншу – з яйцем. Птах з’явився швидше – суперечка вирішена.

Пропонуємо ознайомитися ще з десятком непересічних досліджень, які свого часу отримували шнобелівську премію.

Премія з хімії 1991 року

Її отримав Жак Бенвеніст, кореспондент журналу Nature, який довів, що вода є рідиною розумною. Французький біолог стверджував: вода запам’ятовує молекули інших сполук, які перебували з нею в одній склянці. Як і годиться, цю непересічну думку почали перевіряти інші спеціалісти. “На жаль, щоб підсолодити чай, доводиться по-старому додавати до нього цукру”, – іронізував інший учений, якому вода не розкрила цієї своєї здатності. До речі, Бенвеніст став одним із кількох науковців, які отримали два “шнобеля”. У 1998-му він довів, що вода не просто володіє пам’яттю, а збережена у ній інформація може успішно передаватися по телефону чи інтернету іншій порції води, яка почне пам’ятати минуле своєї “колеги”. 

Премія з літератури 1992 року

Нею нагородили співробітника Інституту органічних сполук (Москва) Юрія Стручкова за плідність. З 1981 по 1990 роки він опублікував 948 наукових робіт, тобто раз на чотири дні щось та й виходило. Більшість його праць стосувалися доволі вузької галузі – кристалографії. Стручков публікувався і до 1981-го, і після 1990-го. Навіть після його смерті вийшло кілька публікацій. “Багатьом цікаво, чому Юрій так наполегливо публікувався, якою була мотивація, що не давала йому змоги розслабитися? Він відчував, що його покликанням була робота: нині більше, ніж учора, завтра більше, ніж сьогодні”, – пояснювали особливість характеру Стручкова в некролозі 1995 р.

 Премія з математики 1993 року

Роберт Фейд, інженер з Південної Кароліни, вичислив, що Михайло Горбачов – антихрист. Це правда з імовірністю 710 609 175 188 282 000 до одного. Тобто якщо ви не погоджуєтеся з висновками дослідника, то маєте лиш один шанс зі семисот квадрильйонів (15 нулів), аби правда була на вашому боці. Як писав сам Фейд: “Історія почалася близько першої ночі 8 березня 1985 року, коли я прокинувся із сильним відчуттям, що зараз відбудеться щось украй важливе”. Він встановив, що антихрист – на землі, визначив його ім’я, знайшов 11 доказів своєї правоти. Горбачов править десятком інший “царств”, він є восьмим “царем” або лідером СРСР, існує десять членів Політбюро і так далі.