Отець Бруно Ферреро, письменник, журналіст, виховник молоді, – про Україну, покликання батьків та потреби дітей

“Ці книжки дуже прості, вони ніколи не претендували були літературним здобутком. Вони написані, щоб допомогти людям. Сьогодні зазвичай, коли хтось говорить, то інші мало слухають. Найчастіше так є з дітьми і молоддю, бо їм нецікаво. Розповідь має те, чого не має інший засіб комунікації, – особистий контакт. Сам процес розповіді часто вартує більше, ніж та історія, яку ми розповідаємо. Це щирий, приємний спосіб спілкування. Ми потребуємо двох речей, особливо тих, що стосуються дітей та молоді: подарувати щось для їхнього внутрішнього світу; зробити щось, що буде справжнім для їхнього розуму. Ми можемо виховувати їхню уяву, фантазію. Найкращий спосіб – євангельський. Ісус ніколи не роз’яснював історії, але завжди казав: “Хто має вуха, нехай слухає”. Це означало – “ти вільний”. Кожна історія – як маленьке зернятко. Ми його сіємо в особу, і потім те зернятко росте в цій особі. Це підживлює уяву, фантазію. Фантазія допомагає зростати розуму, мудрості”. Так розповів про свою творчість о. Бруно Ферреро, його короткі історії для душі здобули сьогодні широку популярність як серед молоді і дітей, так і серед старшого покоління.  

Під час Форуму видавців “Пошта” мала нагоду поспілкуватися з о. Бруно про дітей і батьків, про виховання, а також про його враження від України.

Бути батьками

– Бути батьками – це обов’язок чи привілей?

– Бути батьками – це найбільше задоволення. Згідно з Євангелієм, це найбільша річ, яку можна зробити. Нема нікого більшого від того, хто дарує життя. Це завжди радість. Якщо згасити це, все перетвориться на великий сум. На жаль, часом так може статися. Ми зараз в Італії живемо у світі, який складається з колишніх дружин і колишніх чоловіків. Але важливо пам’ятати: не можуть бути колишніми діти. І бачимо, як це залишає руйнівні наслідки в дітях. Тому дуже важливо не загасити цю радість відчуття родини, коли діти маленькі, а також, коли вони виростають. 

– Чого найбільше потребують діти від батьків?

– Щоби батько був батьком, а мати – матір’ю. Часом трапляється, що на когось одного, частіше на плечі мами, лягає усе. Дуже часто мама повинна ходити на роботу, займатися домашніми справами,  ще й виховувати дітей. Це означає, що вихованням зазвичай займається пані – дуже невротична. Це ще одна проблема. У книзі “Ваші діти мають тільки вас”, яку видало видавництво “Дон Боско”, є десять заповідей для батька. І перша із них заповідає, що головним обов’язком батька щодо дітей є любити їхню маму  і час до часу підміняти її. Тому всі обов’язки і хатня робота мають бути розділені між усіма членами родини. Це дуже важливо. Родина тримається, якщо в ній панує гармонія. Якщо всі труднощі та відповідальність покласти лише на одну особу, через якийсь час вона втомиться і не зможе більше її виконувати. Потрібно нагадати усім матерям: якщо ви зробите зі себе “килимок”, то з часом інші будуть витирати ноги об вас ноги. Тому важливо, щоб кожна особа мала свою правильну цінність. В сім’ї немає покоївок. Повага в сім’ї – найважливіша цінність. Кожен повинен поважати іншого завжди.

Про виховання

– З чого починається християнське виховання в родині?

–З простих, природних речей. Катехизація, як і виховання в цілому, проходить через очі. Все залежить від того, що бачить дитина. Якщо діти бачать чоловіка і жінку, які люблять одне одного і допомагають одне одному, це перша катехизація. Якщо ці чоловік і жінка моляться, діти розуміють, що можна молитися, і є хтось, хто їх слухає. Діти ніколи не роблять того, що батьки їм кажуть робити, а  лише те, що бачать, як батьки це роблять.  І вони будуть тими, ким є батьки.

– Малі діти радо слухають батьків, а коли стають підлітками, шукають своїх шляхів і починають бунтувати. Як допомогти їм у цей час не стати на хибний шлях?

– Це є природний процес, бо у певний період молода особа має зважити те, що їй дали батьки, чого навчили, та що кажуть і вчать однолітки. І нелегко сказати, хто переможе у цьому протистоянні. Але якщо батьки  супроводжуватимуть дітей у тому віці, завжди залишатимуть відчиненими двері, то діти приходитимуть до них і говоритимуть з ними.

– Як батьки можуть “конкурувати” з комп’ютером  чи  інтернетом?

– Дорослий має те, чого не має жодний засіб комунікації, – особистий контакт. Те, чого найбільше потребує дитина. Одна дівчинка дуже любила, аби тато увечері читав їй казки. А тато любив читати спортивну газету. Тож купив їй плеєр і навчив, як натискати кнопки, аби послухати історії. Дівчинка втішилася. Але через день прибігла до татка з книжкою знову. Він сказав: “Я тебе навчив вмикати плеєр”. На що донька відповіла: “Але ж я не можу сісти йому на коліна”. Процес часто важливіший за саму історію!

– Батьки вчать дітей. А чи можуть батьки чогось навчитися від дітей?

– Так, однозначно. І можуть навчитися всього, якщо будуть пильно спостерігати за ними, довіряти, дивуватися з того, що відбувається. І це насправді дуже суттєво. А також не звертати надто багато уваги на те, що бачать.

– Як допомогти дітям знайти покликання, свою дорогу в житті?

– Насправді дуже багато батьків самі вирішують, що повинна робити дитина. Натомість можна спостерігати за дитиною і бачити, що вона має певні схильності. Є речі, які дитині подобаються, а є такі, що не подобаються. Тому треба допомогти дитині, супроводжувати її.  Кожен має щось, що йому подобається в особливий спосіб.

Чи бувають “неправильні” діти

– Кожен має своє прочитання ваших історій. Але вони написані так, що породжують більше запитань, аніж дають відповідей. Наскільки важливо вміти правильно поставити запитання перед дитиною?

– Це  дуже важливо, бо добра історія змушує думати. Крім того, для батьків, найважливіша річ – знак питання. Бо знак оклику нав’язливий, а знак питання – покірний, чекає відповіді. Батьки, які часто вживають знаки оклику: “Роби це!”, “Вчись!”, “Іди туди!”, – вже програли битву.

– Часом батькам здається, що всі інші діти добрі, а їхні не такі.  Вони бачать радше помилки, аніж успіхи своїх доньок і синів . Чи бувають “неправильні” діти?

– Кожна дитина  неповторна. Дуже часто все, що потрібно зробити для неї, – знайти правильне середовище і навчитися діяти в тому середовищі. Це також велика таємниця. Часом зміна середовища, зміна друзів може принести безмежний спокій дитині. 

– Підзаголовок вашої книжки – “Тільки виховання змінить світ”. Що потрібно, аби було саме таке виховання, і в який спосіб батьки можуть його дати? 

– Насправді тільки виховання може змінити світ, і цьому немає альтернативи. Єдина альтернатива  – це правоохоронні органи. Йдеться про те, що потрібно будувати особу, але це не  “справа техніки”. Все, чого батьки бажають для своєї дитини, самі мають шанувати і виховувати в собі, маю на увазі моральні якості. У цьому полягає секрет. Всі недоліки, які має один із батьків, можна знайти у дітях. Багато дітей, підлітків звикли брати те, що вже готове, тому потрібно дати їм змогу думати. Це та уява, яка стає мудрістю. І це найбільший дар, який можна дати дітям і молоді. Бо вони можуть змінити світ, а ми повинні живити їхню уяву, тому не потрібно боятися розповідати, адже й Євангеліє складається з розповідей. 

Про Україну

– Прошу отця, які ваші враження від України?

– У вас багато молодих людей на вулицях. Якщо приїдете до Турина, то на його вулицях побачите “молодь” за 80. Насправді наше суспільство  дуже постаріле, в нас дуже багато пенсіонерів, бо дуже знизився рівень народжуваності. Ця криза триває десятиліття, і зараз маємо результати. Найбільш затребувана професія – доглядальниця старшої людини. А у вас багато дітей. Це дуже добре, бо велика кількість молоді свідчить про те, що ви як нація підете далеко. Це логічний факт, а не комплімент. 

Також мене вразило навіть не те, скільки у вас церков, а те, що люди, навіть молоді, проходячи повз них, хрестяться. У нас часто навіть старші люди не знають, що там є церква. Бачу, що тут вогонь запалений, і важливо не дати йому згаснути. Тільки запалені свічки можуть запалити інші. Сьогодні світ  заповнений молоддю, яка знає все про комп’ютер, але не має вогню і не може нікого запалити.

– Чи після вашого візиту до нас з’являться історії про Україну?

– Напевне. Я обов’язково придбаю збірник українських оповідок і, гадаю, знайду там щось із вашої народної мудрості. І вам раджу звернутися до своєї народної мудрості – оповідань, казок, легенд. Ви маєте дуже гарний спадок  живих історій. Певен, що знайдете дивовижні речі. Ви не маєте права його втратити! Проблема нинішнього світу в тому, що ми втрачаємо своє коріння, своє передання життєвої мудрості.  

ДОВІДКА

Отець Бруно Ферреро народився в Італії 1946 року. В юному віці вступив до Салезіанського згромадження і в 17 років склав перші монаші обіти. У 1974-му став священиком. Вивчав філософію, теологію, психологію, кілька років викладав у школі. Подальша його діяльність була пов’язана з видавничою справою та журналістикою. Сьогодні він головний редактор Салезіанського Вісника – офіційного журналу Салезіанської Родини, який тільки в Італії виходить накладом 350 000 примірників. Крім того, о.Бруно Ферреро є автором педагогічних праць та книжок на теми сім’ї, виховання, а також історій для дітей та молоді. 

Відомий завдяки серії книг під загальною назвою “Короткі історії для душі” (“Квіти просто квітнуть”, “Звуки арфи”, “Політ сокола”, “Життя – це все, що ми маємо”, “Це знає тільки вітер”, “Сорок казок у пустелі”, “Часом досить промінчика”, “Спів польового цвіркуна”, “Таємниця червоних рибок”, “Кола на воді”, “Троянда також важлива”). 

Українською вже вийшло 24 книги Бруно Ферреро із коротенькими, але глибокими притчами. Вони стали бестселерами завдяки актуальним темам і одвічним сюжетам. 

А на цьогорічному Форумі видавців він презентував дві нові книжки, які вийшли українською – “365 коротких історій для душі” (від видавництва “Свічадо”) і “Ваші діти мають лише вас! Тільки виховання змінить світ”, що побачила світ у салезіанському видавництві “Дон Боско”.

 ДО ТЕМИ

Із мудрості о. Бруно Ферреро

Фантазія допомагає зростати в мудрості

Кожна дитина неповторна – не існує виховання у множині

Якщо хоч раз змусите дитину знудитися, вона більше ніколи вас не слухатиме

Багатьом батькам не подобається в дітях те, що їм не до вподоби в собі

Яким би не був вік дітей, батьки мають стерегтися пастки зробити щось замість них

Дисципліна починається з очей, а не з вух

Прийміть виклик телебачення. Воно страшне не тим, що робить, а тим, чого не дає робити вам

Принижена дитина нічого не навчиться

Головна заповідь для батьків: “Не свідчи неправдиво”