Згідно з цією гіпотезою, три просторові та один часовий вимір ніби застигли на місці. Аби краще це зрозуміти, дослідники пропонують уявити ранній Всесвіт у вигляді рідини, що поступово охолоджується, відтак у ній “кристалізуються” простір і час. Такий Всесвіт, вважають науковці, мусить мати тріщини в структурі – як, до прикладу, лід.

Теорія ставить під сумнів прийняту нині версію Альберта Ейнштейна про безперервність простору та часу. Фізики не виключають, що простір може мати складові частини (якісь неподільні “блоки”, “цеглинки”, “пікселі”). Вони, згідно з гіпотезою, мають бути такими малими, що помітити їх майже неможливо. Утім, ми можемо побачити ті ж таки тріщини, які повинні заломлювати або ж відбивати світло та потоки інших частинок. Австралійці упевнені: деякі з цих ефектів вони вже зауважили, отож невдовзі спробують довести експериментально всю теорію. Якщо їм це вдасться, то питання про те, чи є простір гладким, чи його побудовано із крихітних неподільних частин, може бути вирішене.

Раніше сумніви у тому, що Всесвіт став наслідком Великого вибуху, висловлював професор Оксфордського університету Роджер Пенроуз і професор Єреванського державного університету Ваге Гурзадян. Вони припустили, що Великий вибух – це всього лиш регулярно повторювана подія, що знаменує зародження нового циклу життя Всесвіту. Відповідно до цієї теорії, Всесвіт переходить із однієї “вічності” в іншу, що супроводжується як Великими вибухами, так і зіткненнями надгігантських чорних дір. У кінці циклу чорні діри поглинають всю матерію у Всесвіті, після чого залишиться тільки енергія, яка згодом спричинить новий Великий вибух і нову “вічність”.

Як відомо, теорія Великого вибуху отримала наукове обґрунтування на початку XX століття.