Майно, яким володіє Володимир Путін, ставить його в один ряд із найбагатшими олігархами світу

Цього тижня російські опозиціонери Борис Нємцов та Леонід Мартинюк опублікували доповідь, у якій розлого і детально описали майно Володимира Путіна. Сама назва – “Життя раба на галерах” – відсилає до слів Володимира Володимировича чотирьохрічної давнини. “Що ж до мого сприйняття, то мені не соромно перед громадянами, які голосували за мене. Усі ці вісім років я пахав, як раб на галерах, із повною віддачею сил. Я задоволений результатами своєї роботи”, – підсумовував у лютому 2008-го результат свого другого терміну Путін.

Про його майно і заробітки ми могли довідатися із декларації, опублікованій на сайті російської ЦВК. Усі кандидати на пост президента були зобов’язані оприлюднити декларації про доходи. Путін задекларував 17 мільйонів рублів, зароблених упродовж чотирьох останніх років (виходить по 1,1 млн гривень або 130 тисяч доларів на рік).  Окрім того він повідомив, що має три автомобілі: дві старенькі “Волги” (1960-ого та 1965-ого років випуску) та одну “Ниву”. До цього додавалися ще 5,7 млн рублів (1,37 млн гривень) заощаджень, які лежали на десятьох банківських рахунках.

Втім, як стверджують російські опозиціонери, усе набагато розкішніше. “Він не соромлячись публікує декларації про доходи, оголошуючи країні й світу, що його офіційний дохід не набагато вищий 100 тисяч доларів. При цьому його спосіб життя можна порівняти із життям монархів країн Перської затоки або ж епатажних олігархів. Ми пропонуємо подивитися, як живе Путін. Почнемо із палаців…”, – зазначено у доповіді “Життя раба…” А резиденцій-палаців у Володимира Володимировича й справді немало – 20. При цьому “непристойно ве­лика кількість резиденцій при Путіні практично подвоїлася”: за час його перебування при владі президенту добудували 9 резиденцій. Фотографії кожної із них можна без проблем знайти на сайті того ж Нємцова. 

До речі, у президента США та глави Німеччини – всього по дві резиденції, а в глави Італії – три. Але Путін багатий не лише нерухомим майном: до його потреб 43 літаки, 15 гелікоптерів та міні-флотилія вартістю 100 млн доларів. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков ще до офіційної презентації доповіді заявив, що усі ці блага цивілізації – майно державне, відтак Володимир Володимирович володіє ним на законних підставах. У будь-якому випадку утримання такого президентського набору лягає на плечі звичайних галерників Російської Федерації.

Так виглядає одна із резиденцій президента Росії – Костянтинівський палац. Усього таких у Путіна два десятки. Половина з них дісталися йому у спадок від попередників, ще десять спорудили за останнє десятиліття 

Що писала іноземна преса 

Der Standart, Австрія:

“В Ахмедабаді на заході Індії відкрився магазин одягу із вивіскою “Гітлер” на якій у крапці над “і” намальована свастика. Власник магазину Раджеш Шах не розуміє, чим спричинене обурення місцевої єврейської общини. Він заявив Times of India, що Гітлер, на його думку, був дуже педантичною людиною. Саме за строгість та педантизм Гітлером прозвали ділового партнера його діда … Подивившись в iнтернеті історію диктатора, Шах заявив, що готовий змінити назву магазину. Але вимагає відшкодувати витрати на виготовлення візиток та інші маркетингові затрати, оскільки тепер не має грошей”.

Le Figaro, 

Франція:

“Із книги (“Нелегкий день”, у якій описано обставини смерті Усами бін Ладена, що не відповідають офіційній версії – “Пошта”) виходить, що Усаму бін Ладена застрелили не тоді, коли він кинувся на підлогу, аби схопити зброю, а значно банальнішим способом: його вбили, щойно він виглянув зі спальні. “Морський котик”, який піднімався сходами, одразу ж пустив дві кулі в голову, а інші члени продірявлювали пострілами тіло, що здригалось у конвульсіях. Він вимагав від своїх учнів надягати пояси шахидів і спрямовувати літаки на споруди, а сам навіть не взяв до рук зброї”.

Der Spiegel, Німеччина:

“З партійного з’їзду республіканців починається гарячий етап передвиборної боротьби між Міттом Ромні та Бараком Обамою. Навряд чи є більш несхожі між собою кандидати. У серпні 1961 р. в Гонолулу народжується Барак Хусейн Обама. Джон Кеннеді займає президентський пост всього кілька місяців, а до відміни расової сегрегації ще залишається три роки. Батько Обами – кенієць, мати – родом із Канзасу. У 1963 р. Барак-старший покидає сім’ю і повертається у Африку… Уіллард Мітт Ромні з’вляється на світ у той день, коли Америка оголошує Радянському Союзу холодну війну. Ромні проводить дитинство у престижному кварталі Детройту, його батько працює менеджером в автомобільній індустрії, мати – колишня акторка. За віросповіданням вони мормони. Обама ж довго не може зрозуміти, хто він: білий, негр чи ні той, ні інший. Він пробує наркотики, вступає в університет у Лос-Анджелесі, згодом у Колубмійський університет у Нью-Йорку. Обама шукає, Ромні – йде по слідах. Усе визначено”.

Financial times, Великобританія:

“Танення полярних льодів покладе кінець Pax Arctica. Сьогодні щонайменше п’ять держав – США, Росія, Канада, Норвегія та Данія – відстоюють свої позиції у міру стрімкого танення криги у Арктиці. Амбіції учасників протистояння невдовзі можуть суперечити доктрині Pax Arctica, яка передбачає, що усі гравці бодай у недалекому майбутньому керуватимуться принципами верховенства права та здорового глузду. Ці країни не втратять нагоди спробувати поширити вплив до північноамериканських берегів. Це  відіб’ється на єдності канадського та американського суспільств. На жаль, відносний мир XX століття може відійти у минуле. Північна Америка у підсумку може відчути, що війна більше не є віддаленою подією”.

The New York Times, США:

“Не варто приймати закони, які криміналізують паплюження релігії або розпалювання міжрелігійної ненависті. Осквернення релігійних символів та вчень завдає віруючим страждань, але криміналізація цих дій шкідливо впливає на релігійні доктрини і небезпечна у правовому плані. Закони проти єресі, а особливо їх застосування за гендерним  принципом, підривають догмат християнства про те, що усі люди створені по образу й подобі Божій. Протиотрута богохульству – це не жорсткі, контрпродуктивні закони, а осудження з боку громадянського суспільства, у тому числі лідерами різних конфесій, усіх обмежень прав віруючих та закликів до насилля”.

За матеріалами Inopressa, ИноСМИ