Костянтин Чавага

У відкритті виставки взяв участь і виступив консул Польщі у Львові Марцін Зєнєвіч.

"Катинь 1940 - злочин над злочинами" - таку назву має документальна виставка, яку підготував львів'янин Роман Сидор. Протягом 15 років їздить з нею по всій Україні, розповідаючи про те, як НКВС замордувало польських офіцерів, серед яких був і його батько. Під час відкриття цієї експозиції в Мостиській загальноосвітній школі з польсь­кою мовою викладання учні представили літературно-музичну експозицію "Катинь - Голгофа Сходу", взявши за епі­граф слова Папи Йоана Павла ІІ: "Правда про Катинь по­с­тійно присутня в нашій свідомості і не може бути стерта з пам'яті Європи".

Запалені свічки. Присутні вшанували пам'ять невинно убитих хвилиною мовчання. Мостиський римо-католицький декан, отець прелат Юзеф Лєговіч у своєму слові зауважив, що й досі не тільки Росія не хоче визнати цей злочин, але й на Заході не завжди хочуть знати всю правду про цю трагедію.

"Надзвичайно приємно, що є люди, які відроджують пам'ять про тих людей, які берегли життя своїх країн, - зазначив у своєму виступі голова Мостиської районної ради Антонас Вербаускас. - Ми хочемо сьогодні висловити щирі слова подяки пану Роману, директору школи пані Терезі Тетерич за організацію цього прекрасного заходу, тому що найважливіше в житті людини - це пам'ять. Нас колись не буде, але пам'ять залишиться назавжди. Аналізуючи події 1939 року, сьогодні можна сказати, якою репресивною була та система. Коли в 1939 році почалась Друга світова війна, Радянський Союз масово нищив еліту, і Катинь - це теж одна з подій, яка підкреслює цю репресивну машину, цю систему, адже там загинула еліта і цвіт Польського війська: офіцери, генерали, інтелігенція, тому що нищилось все, що мало зміст розвитку. Але репресивна машина не зупинялася. Вона продовжувалась далі в 1940-50 роках у Західній Україні, звідки масово вивозили людей, в тому числі священиків, інтелігенцію, у Сибір, в концтабори. Тому шануймо пам'ять тих людей, які віддали своє життя за українську і польську незалежність, адже ми - братні народи і тому повинні шанувати пам'ять тих, хто дав нам незалежність. Я хочу сьогодні побажати нашим дітям і всім нам, щоб ніколи не повторилось те, що було. Я дивлюся на ці прекрасні щирі обличчя польської інтелігенції, офіцерів. Які це були мужні люди, що йшли на смерть, не боячись, бо шанували свою державу, шанували свій народ, тож цінуймо їх, пам'ятаймо, поважаймо. І щоб ніколи дійсно не повторилося це, що було колись. Ми, як влада, безумовно, повинні робити все для того, щоб була співпраця, розуміння, адже справа не в націях. Справа в людях. Ми, як керівники, повинні робити все для того, щоби були стабіль­ність, спокій і порядок в наших державах"