Сьогодні, 7 липня, Східна Церква святкує Різдво Івана Хрестителя

В історії людства відбулися лише три славні й чудесні зачаття, які Церква звеличує своїми богослужіннями , – зачаття Пресвятої Діви Марії святою Анною, зачаття Ісуса Христа Пресвятою Богородицею та зачаття святого Івана Хрестителя святою Єлизаветою.

“Пам’ять про Івана Хрестителя, або Івана Предтечу, займає у східній літургійній традиції особливе місце. З-поміж інших святих саме його найчастіше вшановують упродовж всього церковного року. Та головним святом є саме Різдво Івана Хрестителя”, – розповідає працівник пасторального відділу Українського католицького університету Роман Хмизюк. 

Чудесне народження

Постать святого Івана Хрестителя займає визнач­не місце в історії спасіння людства, а також у Святому Писанні. Він є сином священика Захарії, пророком, пустинником, проповідником, хрестителем. Та передусім він – предтеча, попередник Ісуса Христа. 

“Про зачаття і народження Івана Хрестителя розповідає нам євангеліст Лука. Жив собі священик на ім’я Захарія з дружиною на ім’я Єлизавета. Життя їхнє було праведним – виконували Божі заповіді бездоганно. Але не мали дітей, та й були уже в літах. Коли ж Захарія служив за порядком черги перед Богом як священик, з’явився йому ангел Господній і промовив: “Не бійся, Захаріє, бо вислухана твоя молитва. Твоя жінка породить тобі сина, і даси ім’я йому Іван. І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть”. Але чоловік не повірив цьому, через що втратив мову аж до народження сина”, – каже Роман Хмизюк. 

Відтак Єлизавета справді народила сина і дякувала, що Господь виявив своє милосердя. Після народження довго думали, як назвати дитину, і Захарія написав на табличці ім’я, яке йому сказав ангел, – Іван. Лише після цього священик знову заговорив.

На межі завітів

Святий Іван є особливою людиною, яка стоїть на межі двох заповітів – Старого і Нового, завершує історію пророків і відкриває історію апостолів. Передусім він є пророком і предтечею, вістуном, хрестителем і мучеником. Ще до його появи на світ ангел Господній промовив до його батька Захарії: “Він буде великий в очах Господніх”. І лише святий Іван мав ласку охрестити Того, про кого інші пророки тільки говорили. Сам Ісус Христос каже про нього: “Той був світич, який палає і світить”.

Життя Івана Хрестителя – це нитка жертв і покути. Він навчав так, як до нього ще ніхто не навчав: про хрещення покаянням, про близькість Царства небесного, про появу і живу присутність Месії, Спасителя. Він не боявся вказувати на людські гріхи і прогрішення, сміливо звертався до фарисеїв: “Гадяче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?” Не боявся привселюдно осуджувати гріхи царського дому: “Іван же казав Іродові: “Не личить тобі мати жінку брата твого”.

Саме через ці слова Предтеча й постраждав – за велінням царя його кинули до в’язниці, де він прийняв смерть. Ірод Антипа наказав відтяти йому голову.

Вшанування святого

“Перші свідчення культу святого Івана походять ще з ІІІ – IV століть і пов’язані саме зі святом Різдва Івана Хрестителя. У цей день проповідували святі Амбросій, Іван Золотоустий та Августин. Різдво Предтечі віднайдене у найдавнішому календарі Африканської Церкви з V століття”, – веде далі Роман Хмизюк. 

З його слів, уже з VІ століт­­тя це свято стало одним із най­­більших, займало в ієрархії четверте місце після Різдва Христового, Великодня і Зіслання Святого Духа. А священнослужителі мали привілей відправляти три богослужіння у свято Різдва Івана Хрестителя: увечері славили його як Предтечу, після опівночі – як Хрестителя, а удень – як пророка і мученика. 

“Уже з цих часів святий Іван на іконі Деісіс (образ, на якому центральне місце займає Ісус) посів місце з лівого боку від трону Христа, з правого – Мати Божа. Так Богородиця і святий Іван Предтеча стали найбільшими нашими заступниками перед Богом – простягнувши руки, вони просять прощення за гріхи людства та милосердя для нього”, – пояснює наш співрозмовник. Свідченням поширеного культу Івана Хрестителя є вшанування його мощей, величезна кількість церков, збудованих на його честь, і велика іконографія.