Жінки на Купала намагались продовжити рід
Гей на Івана, гей на Купала красна дівчина долі шукала
Гей на Івана, гей на Купала красна дівчина долі шукала
Івана Купала (Купайла) – традиційне свято, яке відзначають в Україні, Білорусії, Польщі, Латвії, Литві, Естонії та Росії в ніч з 6 на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем. Збігається воно із церковним святом – Різдвом Івана Хрестителя, якого вшановують у цей день. Внаслідок злиття християнських і язичницьких традицій і виникло свято Івана Купала.
Припадає воно на день літнього сонцестояння, тому символізує народження літнього сонця – Купала, завершуючи тим самим панування весняного – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у найвищій точці, тому дні найдовші, а ночі найкоротші.
Купальські обряди
Головні герої свята – Купало і Марена – уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водне) божества. Цих двох дійових осіб обирають з-поміж хлопців і дівчат або ж виготовляють у вигляді опудал.
У Купайлі збереглося давнє поклоніння наших пращурів воді та вогню, які вважали всеочищаючими, всеоберігаючими і цілющими силами. У надвечір’я дівчата гадають на судженого: кидають на воду вінки, а хлопці повинні їх дістати (тут вінок – символ щастя і одруження). Чий вінок хлопець дістане, того дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі впродовж усього свята (як правило, вибір наперед узгоджують).
Гей на Івана, гей на Купала
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
Поплинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий,
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.
***
| КОМЕНТАР |
|
Леся Горошко, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України: |
| - У Західній Україні з певних причин купальські традиції не збереглися у своїх прадавніх, архаїчних формах. Звісно, чималий вплив на це мала Церква. Купальські святкування - такі як спорудження деревця, горіння ватри, розривання Марени або Купала - в кінці XIX - на початку ХХ століття тут малопоширені, хоча на Лемківщині до останнього часу збереглися деякі традиції, зокрема купальські вогні.Як не дивно, на більшості території України надзвичайно популярні обряди, пов'язані з водною стихією. Передусім купання в росі, яка вважається цього дня цілющою. Викачуючись у ній, лікувалися від різних недуг, зокрема шкірних, так само лікували очі, вмиваючись нею. Для дівчат такі купання мають особливе значення, бо вважається, якщо вони омиють оголене тіло росою, то привернуть до себе чоловічу увагу, стануть жаданішими.Якщо говорити про західні терени, то для нас не є характерним оте класичне святкування Купала архаїчного, проте щось-таки лишилося з тих давніх часів. До прикладу, цього дня допускалась вільніша поведінка молоді, дозволялося навіть привселюдно цілуватися, що у інші дні було неприпустимим.Зрозуміло, що таке велике язичницьке свято плодючості було заміщене християнським, як і чимало інших. Такі святкування довго і старанно викорінювалися, а замість древніх покровителів стихій та явищ насаджувалося вшанування "нових" святих. Ми припускаємо, що покровителем Купала у прадавні часи був Ярило - красивий, гарячий. То була така велика суцільна потенція. Вважалося, що в цей день відбувався союз, шлюб між стихіями вогню і води, тобто між чоловіком та жінкою. Колись давно саме в цю ніч укладалися шлюби, а стрибання пари через вогонь було ритуалом одруження. Ця традиція мала свої тлумачення, зокрема аграрне, якщо можна так сказати. Жінки на Купала намагались продовжити рід для того, щоб народити дитину навесні і вже до наступного літа бути необтяженими, вільними для роботи в полі. |
Основним атрибутом, довкола якого відбуваються дійства цього дня, є купальський вогонь.
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через багаття спочатку самі, показуючи спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали.
Існують прикмети, пов’язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде добрий урожай у його родини, якщо ж ускочить в полум’я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак та дівчина, то неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.
Також цього дня хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту) або ж розкручують його на стовпі під дзвінкий сміх та пісні.
