Сьогодні, 27 червня, Українська греко-католицька церква вшановує пам’ять блаженних новомучеників

11 років тому, 27 червня 2001 року, під час свого історичного візиту до Львова Папа Іван Павло ІІ проголосив 28 Слуг Божих Української греко-католицької церкви блаженними мучениками.

Декрети мученицва були проголошені у Ватикані двома місяцями раніше – 24 квітня. Ними було стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, що завершився у Львові 2 березня 2001 р. Визнано мученицькою смерть Слуги Божого єпископа Миколая Чарнецького та його 24 соратників: єпископів, єпархіальних священиків, монахів та монахинь, і одного мирянина. Усі вони постраждали у час комуністичного переслідування в Україні між 1935 – 1973 рр. Також визнано мученицькою смерть о. Емільяна Ковча, який загинув у нацистському таборі Майданек (Польща).  

Тож сьогодні вірні багатьох наших парафій вшановують пам’ять своїх покровителів, мощі яких зберігаються у цих храмах, або на чию честь названий храм.

Окремим декретом тоді проголошено мучеництво Слуги Божого Теодора Ромжі, єпископа Мукачівської єпархії ГКЦ, його пам’ять вшановуємо 1 листопада. Іншим декретом проголошено дійсність чуда, що відбулося через заступництво преподобної сестри Йосафати Гордашевської, співзасновниці згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Церква згадує блаженну у своїх молитвах 20 листопада.

За словами директора Інституту історії Церкви УКУ о. Андрія Михалейка, те, що відбулося в червні 2001 року, є передусім свідченням того, що Вселенська Католицька церква в особливий спосіб визнає те свідчення УГКЦ, яке вона дала усьому християнству, усьому світові. 

“Часто, коли ми говоримо про святих, автоматично думаємо про них як про людей, які жили дуже давно і дуже далеко від нас, – розповів він “Пошті”. – Натомість у числі отих новомучеників, яких Папа проголосив блаженними, маємо людей, які жили порівняно недавно, в минулому столітті. Це ті люди, від яких нас відділяє два-три покоління. Це не щось абстрактне. Ці люди нещодавно жили тут, серед нас. Вони мали плани на життя, свої сподівання, надії. Але їхній подвиг полягає якраз у тому, що вони, зіштовхнувшись з викликом тоталітаризму, всі свої бажання та прагнення підпорядкували волі Божій”.