Жертвами боротьби за незалежний Курдистан можуть стати і громадяни України

Цієї неділі Туреччина знову завдала повітряного удару по позиціях курдських повстанців на півночі Іраку. Як повідомив часопис "The Washington Post", це стало відповіддю на напад бойовиків Курдської робітничої партії на блокпост турецької жандармерії. Тоді загинули 15 турецьких військовослужбовців і понад 20 отримали поранення.

Народ є - держави немає

Курди - майже 40-мільйонний народ, розпорошений між чотирма країнами (південний схід Туреччини, північ Іраку, захід Ірану та  північний схід Сирії). Вони мають власну мову, оригінальну культуру, однак за всю свою довгу історію так і не домоглись визнання державності.

З усіх чотирьох Туреччина провадить щодо курдів найжорсткішу політику, всіляко придушуючи навіть найменші натяки на прояви самостійності. У відповідь Курдська робітнича партія (КРП), чиї бази розташовані у самій Туреччині та в північному Іраку, веде справжнісіньку партизанську війну проти турецького уряду, маючи на меті проголошення незалежноcті Курдистану. Конфлікт триває майже чверть століття і вже забрав життя понад 40 тисяч осіб.

Під боком - північний Ірак

Історично Курдська робітнича партія не була пов'язана з Іраком, однак велика хвиля біженців з Туреччини у 1990-х змінила картину. Президент іракського Курдистану Масуд Барзані, який отримує гроші та зброю від США, заради збереження миру змушений ділитися ними і з бойовиками КРП. За деякими даними, збройні загони повстанців у північному Іраку налічують не менше як 3,5 тисячі осіб. Повстанці регулярно переходять фактично "прозорий" кордон і влаштовують теракти проти турецьких державних установ, військових баз та поліцейських відділків.

Як розповіла "Пошті" на засадах анонімності представниця туристичної агенції "Іген", на сьогодні кількість виїздів зі Львова до Туреччини значно скоротилася. Люди масово відмовляються туди їхати, обираючи курорти в інших країнах. У жовтні  відпочивати до Туреччини не поїхав майже ніхто, а під кінець вересня виїзди зменшилися вдвічі. Причини дві: по-перше, завершився основний сезон відпочинку, по-друге, дається взнаки нестабільність, спровокована поведінкою курдів. "Звичайно ж, ми попереджаємо людей про ситуацію в країні, до якої вони їдуть, та зазвичай вони й самі добре поінформовані. Були випадки, коли ми розповідали про те, що коїться в Туреччині, і люди відмовлялися від поїздки або ж обирали іншу країну, зазвичай Єгипет. Ціни на Єгипет відрізняються, але не надто. За вісім днів проживання у готелі в Єгипті вам доведеться заплатити на 200 доларів більше, аніж у Туреччині", - зазначила представниця туристичної агенції "Іген".

У відповідь збройні сили Туреччини здійснюють рейди проти курдських баз у самій країні та постійно обстрілюють тренувальні табори Курдської робітничої партії на території північного Іраку. А в лютому цього року турецька армія провела в сусідній державі великомасштабну наземну воєнну операцію, за вісім днів знищивши 240 повстанців та їхніх симпатиків.

Зрештою, ще за часів Саддама Гусейна між Багдадом і Анкарою існувала номінальна угода про те, що турецькі підроз­діли можуть переслідувати курдських бойовиків по гарячих слідах на іракській території. Втім іракські військовики часто забували про неї, без ентузіазму сприймаючи рейди турецьких колег на своїй землі, а деколи й даючи їм збройну відсіч. Та й сам Гусейн особливої симпатії до курдів ніколи не мав, однак гнобити власне іракських курдів вважав лише своєю прерогативою, досить негативно ставлячись до того, що їх кривдить хтось інший.

Після окупації Іраку та встановлення там маріонеткового уряду міністри внутрішніх справ Туреччини та Іраку підписали відповідну угоду, згідно з якою Туреччина та Ірак домовилися спільно боротися з курдськими повстанцями. Одним з основних пунктів угоди був дозвіл для турецької армії переслідувати повстанців Курдської робітничої партії на іракській території, проте не на власний розсуд, як бажала Анкара, а після офіційного дозволу Багдада в кожному конкретному випадку. Очевидно, що Сполучені Штати в такий спосіб віддячили своєму вірному союзникові Туреччині, котра після початку воєн­ного вторгнення на територію Іраку без зайвих розмов надала свій повітряний простір та наземні бази для переміщення особового складу, техніки, боєприпасів та пально-мастильних матеріалів для потреб армії США.

Екстремальний туризм

Насамкінець варто наголосити на тому, що одними з найпривабливіших цілей для повстанців Курдської робітничої партії є знамениті турецькі чорноморські курорти, де завше повно закордонних туристів, у тому числі й із країн колишньо­го Радянського Союзу, зокрема з України. Полювання на іноземних відпочивальників повстанці мотивують тим, що доходи від туризму - нібито одне з основних джерел фінансування спрямованих проти  курдів репресивних операцій. Тож, залякавши кількома кривавими нападами іноземців, вони сподіваються завдати турецькому бюджету дошкульного удару.