Навіть найкращі психологи можуть не надаватися до роботи на "телефоні довіри"

 

"Зазвичай телефонна розмова з людиною повинна тривати 55 хвилин, але  майже завжди вона відбувається довше. Буває так, що ми говоримо з людиною навіть по 5-8 годин. Найчастіше тоді, коли відчуваємо можливість скоєння суїциду..."

Анонімність  - визначальна

У Львові сьогодні функціонує понад 10 "телефонів довіри". Всі "телефони довіри" гарантують анонімність своїм абонентам, що для багатьох є визначальним фактором. Ді­знатися  той чи інший "довірливий" номер  можна за довідкою 09.

На лініях працюють як професіонали - психологи, психотерапевти, так і волонтери.  Частина цих ліній - для конкретних суспільних категорій, як-от ВІЛ-інфіковані, алко- чи наркозалежні, проте навіть на такі "спеціалізовані" лінії телефонують люди різного віку з найрізноманітнішими психологічними проблемами.

Перший у Львові "телефон довіри" з'явився ще у 1988 році  при психоневрологічному диспансері. Створили його на зразок телефону суїцидологічної служби при Всесоюзному інституті суїцидології у Москві.

Проте, якщо колись він  працював цілодобово, то зараз тільки  в нічний час (з 20-00  до 8-00 ) та у вихідні. За номером 275-98-40 щоночі звертається 8-10 осіб, у місяць надходить 160-200 дзвінків,  за рік - близько 3 тисяч.

- Ми працюємо насамперед для тих, хто  перебуває у  кризовій, стресовій  ситуації, - розповідає Ірина Кахович, керівник Служби телефону до­віри при психоневрологічному диспансері. - Найчастіше до нас звертаються підлітки та пенсіонери. Часто телефонують хлопці підліткового віку, в яких виникають гормональні проблеми, і вони хочуть дізнатися, як цьому зарадити. Телефонують також люди, які не можуть заснути, жінки, які чекають на чоловіків, що не повернулися вчасно додому. Отримуємо багато дзвінків від наркозалежних.

Як розповіла пані Ірина, "зазвичай телефонний сеанс повинен тривати 55 хвилин, але майже завжди розмова триває довше. Буває так, що ми говоримо з людиною навіть  5-8 годин. Найчастіше тоді, коли відчуваємо можливість скоєння суїциду..."

Діяльність "телефону довіри" 058 "Ставропігіон"  побудована на волонтерських засадах.  Волонтери проходять навчання двічі на рік протягом 2,5-3 місяців у вечірні години. Цей телефон існує в місті вже понад 10 років, сюди надходить  24-30 дзвінків протягом доби, щомісяця  - від 500 до 800.

Характерно, що телефон такого типу є  лише у Львові та Одесі. Львівський та одеський "телефони довіри" у 1999 році стали членами Міжнародної організації телефонної допомоги  "Самаритян" (Великобританія).

- На Заході на таких телефонних лініях працюють переважно пенсіонери, а в нас - студенти. Не всі, хто проходить навчання, ідуть у службу. Людина може бути прекрасним психологом, психіатром чи психотерапевтом, але не здатна консультувати по телефону. Одна справа, коли ти  бачиш людину і говориш з нею, а інша - вести розмову з людиною "наосліп". Щоб уберегти волонтерів від можливої агресії абонентів, ми не розголошуємо інформації про місцезнаходження нашого телефону, - розповідає керівник "телефону довіри" 058 Ольга Ришковська.

"Довіра" для підлітків

Віднедавна у місті  можна побачити білборди з рекламою "телефону довіри" для алко- та наркозалежних - 243-09-03 від громадської організації "Посол плюс". Номер функціонує вже півроку і також є волонтерським.

За словами волонтера Олександра Олексюка, протягом трьох   місяців телефон працював цілодобово. Проте зараз служба функціонує в межах 8 годин на день, саме тоді, коли у волонтерів є можливість працювати з людьми.

- Щодня до нас дзвонить понад 20 осіб, у місяць - близько 400. Найчастіше телефонують родичі алко- та наркозалежних, а також люди, які перебувають у стані депресії. Охочих лікуватися ми скеровуємо у наш реабілітаційний центр на вул. Фредра, 1, - каже Олександр. 

Серед напрямків діяльності організації - організація ігрових занять у школах міста лекцій щодо  небезпеки ранніх абортів, куріння, вживання алкоголю і наркотиків. 

- Для того, щоб діти могли звернутися по допомогу, ми даємо їм наші номери мобільних телефонів. Діти дзвонять постійно. Це здебільшого школярі 10 - 11 класів, які хочуть поговорити про аборти, суїцид, насильство в сім'ї. Згодом ми плануємо створити окремий "телефон довіри" для підлітків, - розповідає Роман Ревко, керівник відділу молоді громадської організації "Посол плюс".

Характерно, що хоч  у Львові є центр "Підліток і сім'я", проте ні при центрі, ні деінде у місті "телефону довіри" для під­літків так і  немає.

Телефонна допомога виникла понад 50 років тому в Лондоні.  Першовідкривачем, а потім і керівником одного з міжнародних рухів телефонної допомоги став англійський священик Чад Вара. У 1953 році він прочитав, що в Лондоні щодня трапляються три самогубства. Це вразило його і змусило задуматися: "Що ж зробити, якщо ці люди не захотіли звернутися ні до лікаря, ні до соціального працівника? До кого б вони могли звернутися? Може, дехто з них вибрав би мене? Якщо врятувати життя так легко, чому б мені не робити цього постійно? Але як вони можуть говорити зі мною завжди?" Згодом Чад Вара отримав роботу в церкві у центрі міста і дав оголошення в газетах, в яких вказав свій номер телефону, щоб кожна людина могла йому зателефонувати, так як телефонують під час пожежі, в міліцію чи швидку допомогу. Ідея, підкріплена рекламою, спрацювала і виявилася настільки привабливою, що у найближчі сім років служби телефонної допомоги виникли в більшості міст Європи

Ефективність кожної телефонної розмови залежить від багатьох факторів: від проникливості і майстерності ведення розмови людиною, яка надає психологічну допомогу, від сприйняття і розуміння порад тим, хто звертається по допомогу, від ситуації, що склалася в житті людини, тощо. 

З 1998 року в центрі "Жінка для жінки" було створено "телефон довіри" і  для жінок - 296-29-62.  Лінію створювали для допомоги у випадках  "насильства в сім'ї і торгівлі людьми", проте на номер згодом почали телефонувати  жінки не лише з цими проблемами.

За словами  психолога "телефону довіри" для жінок Світлани Біляєвої, якщо п'ять років тому в центрі була цілодобова інформаційно-консультативна лінія, то зараз телефон працює в режимі інформаційного консультування. Щодня працівники отримують понад  п'ять дзвінків, за місяць - понад 200.

- Телефонна розмова не є панацеєю від усіх проблем, - наголошує пані Світлана. - Наше  завдання - скерувати  жінок до спеціалістів, а також - емоційно підтримати, але ми не проводимо жодної терапії.  По телефону можна лише підштовхнути людину до пошуку інших рішень, але не більше.

Наступного року навчання фахівців громадських організацій, психологів методів допомоги дітям,  які стали жертвами насильства та залежностей, розпочне Західноукраїнський центр "Жіночі перспективи".

 Геннадій Бардовський, ке­рівник Кризового центру при ЛОДА розповів, що фахівці державного "телефону довіри" співпрацюють також  з органами внутрішніх справ для того, щоб вирішувати проблеми більш ефективно.

- З одного боку, відбувається наша робота з жертвами насильства, з іншого - робота ГУМВС з насильниками, - зазначив Геннадій Бардовський.