Дві людиноненависницькі системи зійшлися на нашій землі у кривавому місиві Другої світової війни – нацизм і комунізм. Обидві не рахувалися з людською гідністю і цінністю людського життя, мільйонами приносили їх у жертву своїм амбіціям та ідеології. Перша система загинула із закінченням війни, друга – впала із розпадом СРСР. Їм обом протиставив себе парох невеличкої греко-католицької парафії містечка Перемишляни. Cимволічно, що пам’ятник блаженному о. Омеляну Ковчу, пароху Майданека, постав на місці, де раніше стояла одна із численних одноманітних постатей Ілліча.

Як зазначив “Пошті” один із членів комісії зі встановленням пам’ятника, багатолітній політв’язень радянських таборів Мирослав Маринович, про цей факт більшість членів комісії довідалася вже на його відкритті. “Коли комісія вибирала місце, мови про це не було. Я особисто проти таких накладок, проте хочу вірити, що це місце освятиться новим пам’ятником. Хоча, зрештою, багато залежить від людей, від самих перемишлянців, як вони будуть це сприймати”, – каже Мирослав Маринович.

“Я виховував вас на добрих парафіян…”

Омелян Ковч не терпів наруги над людиною, порушення її прав, завжди заступався за покривджених, незалежно від того, ким вони були за соціальним статусом, віросповіданням чи національністю, та не зважаючи на те, чим це могло загрожувати йому самому. За це він здобув шану в мешканців Перемишлян, а також в усій окрузі. А за свої патріотичні проповіді, просвітницьку роботу, участь в українських громадських організаціях не раз мав проблеми із польською владою та навіть неодноразово відбував ув’язнення в Унівському монастирі та в тюрмі в Бережанах.

Коли ж після приходу радянської влади до нього звернулися поляки зі скаргою, що українці, користаючи нагодою, грабують їхнє майно і утискають у правах, о. Омелян під час найближчої проповіді звернувся до своїх парохіян із гострим словом перестороги та закликом повернути награбоване: “То я вас так двадцять років виховував? Ви задивились на цих “босяків”, що тепер прийшли до нас. Мені здавалось, що я виховував вас на добрих парафіян – українців, а я зробив вас голотою. Мені соромно за вас перед Господом Богом!”

Добрий пастир

На Перемишлянщину у с. Боршів о. Омелян Ковч був призначений 1921 року, а роком пізніше він став парохом Перемишлян. Народився блаженний 1884 року в с. Космач на Косівщині, його батько Григорій також був священиком. Після закінчення Львівської гімназії вступив до римської Колегії святих Сергія і Вакха. У 1911-му єпископом Григорієм Хомишиним був рукопокладений на священика. Службу розпочав у Підволочиську, а у 1912 році виїхав пастирювати до українців у Боснії. У 1916 році повернувся в Галичину, а через три роки став капеланом Української галицької армії, з вояками якої й потрапив до польського табору для військовополонених. 

У Перемишлянах він був батьком для вірних аж до 1943 року. Опікувався у своєму домі сиротами, захищав перед владою покривджених, представляв у суді вдів – під час трьох влад: польської, радянської та німецької. І що жорстокішою, нелюдяною була система, то яскравіше проявлялися його чесноти. 

Він чудом уникнув загибелі від радянських окупантів під час приходу “перших совітів”, проте з приходом німців закликав вірних не надто радіти, бо, за його словами, одні окупанти заступили інших, “тільки ґудзики на мундирах змінилися”.

Намагаючись урятувати євреїв від знищення, о. Омелян хрестив їх і видавав метрики про хрещення, незважаючи на заборону окупаційної влади. Ба, більше, він звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати гетто. За це 1943 року був заарештований і ув’язнений спочатку в тюрмі на Лонцького, а потім у концтаборі Майданек, де таємно продовжував свою священицьку діяльність, за що й отримав у народі ім’я “Парох Майданека”. У таборі, за архівними документами, він і помер від запалення та був спалений у печах крематорію. 

Покровитель священиків

Його подвижницьку діяльність не забули ні українці, ні поляки, ні євреї. В 1999 році Єврейська рада України визнала о. Омеляна Ковча Праведником України. А в 2001-му під час візиту до Львова Папа Іван Павло ІІ проголосив його разом з іншими новомучениками УГКЦ блаженним. 24 квітня 2009 року блаженний Омелян Ковч став покровителем душпастирів Української греко-католицької церкви.

Про ці чесноти та про особливу його застанову над священичим служінням говорили у Перемишлянах під час відкриття пам’ятника блаженному Омеляну Ковчу. З цієї нагоди до Перемишлян на прощу прибули понад тисячу душпастирів з усіх єпархій та екзархатів УГКЦ та 11 владик. Очолив прощу глава УГКЦ патріарх Святослав (Шевчук). У своїй проповіді  на Архієрейській літургії він наголосив, що ця проща є нагодою запитати себе: ким був блаженний священномученик Омелян для нас, усіх українців, Церкви та людства. 

“Відкриваючи писання самого блаженного, можна ствердити, що він був найперше слугою Божим, а відтак – батьком для своїх парафіян, – сказав патріарх Святослав. – Це той ідеал священика, яким отець жив, який втілював, проповідував та навчав. Він служив Богові, носячи його у своєму серці. Тому він так глибоко переживав літургію, називаючи її сіньми Небесного Царства. Як батько для своїх парафіян, він був готовий віддати за них все своє життя, не тільки те, що мав, а ким був”.