Колишнього президента Ліберії визнали винним у воєнних злочинах 

Міжнародний трибунал виніс обвинувальний вердикт стосовно екс-президента Ліберії Чарльза Тейлора. Вперше в сучасній історії колишній глава держави відповість за воєнні злочини, скоєні за його наказом під час перебування при владі. 

Де-юре вирок винесуть тільки через кілька тижнів, але вже зараз зрозуміло, що, швидше за все, решту свого життя 64-річний екс-диктатор проведе за ґратами. Треба сказати, що Тейлору ще, можна сказати, пощастило. Його попередник на цій посаді закінчив набагато гірше: в 1990-му Самюеля Доу брутально замордували, причому знімали всю криваву процедуру на відео. Зрештою, й сам Самюель Доу прийшов до влади в результаті військового перевороту, під час якого вбили попереднього президента Вільяма Толберта і майже всіх його соратників. 

Щоб зрозуміти всі ці вбивства, потрібно хоча б коротко нагадати історію Ліберії (про Сьєрра-Леоне – трохи пізніше). Цю країну в середині XIX століття заснували звільнені американські раби, які вирушили через океан в Африку в пошуках негритянської “землі обітованої”. Передбачалося, що Ліберія (від англійської – “свобода”) буде побудована за зразком Сполучених Штатів Америки. Конституція, закони, політичний устрій – усе було скопійовано з американських зразків. Проте насправді все розвивалося зовсім інакше. Прибульці зі США оголосили себе більш розвиненою расою, ніж тубільці, які ніколи не плавали за океан. Хоча колір шкіри в обидвох був однаковий, подібна зарозумілість стала причиною численних конфліктів, тож країна швидко перетворилася на типову африканську диктатуру. 

Як би там не було, поки при владі перебували нащадки американських переселенців, які становлять у Ліберії меншість, режим був відносно пристойний. Але після перевороту 1980 року, здійсненого “тубільним” Самюелєм Доу і підтриманого США, справи пішли зовсім кепсько. Почалися політичні репресії та економічний спад. Убивства, тортури і зникнення людей стали звичайною справою, а вибори перетворилися на відвертий фарс. Доу, колишній сержант, який оголосив себе генералом, зробив усе можливе і неможливе, щоб у країні почалася громадянська війна 

Саме тоді світ і довідався про існування Чарльза Тейлора – на той час скромного міністра фінансів при диктаторі Доу. 

“Скромний” міністр украв забагато грошей і був змушений утікати з країни. Але його підібрав нині покійний лідер Лівійської Джамагірії Муаммар Каддафі, охоплений ідеями “африканської єдності”. На гроші полковника Чарльз Тейлор пройшов підготовку в спеціальному таборі й вирушив на непривітну батьківщину – “робити революцію”. Революція вдалася. Очолюваний Чарльзом Тейлором Національний патріотичний фронт Ліберії започаткував громадянську війну. Про хід бойових дій докладно розповідати немає сенсу. Зазначимо лише, що ця війна перекинулася і на сусідню Сьєрра-Леоне. Під час бойових дій скоювалися страхітливі злочини, коли мирне населення знищували, як сарана свіже листя. 

Зрештою, зірковий час Тейлора настав у 1997 році, коли він став президентом Ліберії, “вигравши” вибори. Проте його тріумф був недовгим. Сусідні країни і світове співтовариство настільки втомилися від нескінченного і кривавого конфлікту і в Ліберії, і в Сьєрра-Леоне, що вирішили припинити їх за всяку ціну. Зрештою об’єднані сили африканських держав розбили загони Тейлора, і він був змушений утікати з країни, сховавшись у Нігерії, де йому надали політичний притулок. 

Але в 2000-му ООН ухвалила рішення про організацію спеціального трибуналу щодо Сьєрра-Леоне, тоді ж Інтерпол виписав міжнародний ордер на арешт Тейлора, а всі активи екс-президента, його сім’ї і соратників були заморожені. Самого Тейлора впіймали і привезли до Міжнародного трибуналу в Нідерланди. Суд був довгим і складним, однак тепер уперше за воєнні злочини відповість не якийсь “стрілочник”, а колишній глава держави. Ця обставина мала б застерегти інших президентів від спокуси порушити закон. Але чи застереже?