Галина Сеник, дружина голови Львівської обласної ради

Їх гармонійній та дружній сім'ї у квітні виповнилося 28 років. Історія їхнього кохання розпочалася ще зі студентської лави у Львів­ській "Політехніці", а побралася пара на п'ятому курсі. Спочатку в них народився первісток Василь, а згодом - донька Оксана. Син, який рано одружився, подарував батькам внуків Іринку та Мирославчика. Красуня-донька - наразі незаміжня. Про сімейний досвід "Пош­ті" розповіла дружина голови Львівської облас­ної ради Мирослава Сеника - Галина.

Ця мудра, розсудлива та інтеліґентна жінка, не роздумуючи, каже, що головне досягнення у її житті - це міцна родина та добре виховання дітей. Подружжя певне: чоловік і дружина один одного мають доповнювати.

Перше сімейне випробування

- Які у Вас були сподівання щодо подружнього життя?

- Закохалися один в одного, коли були студентами тодіш­нього політехнічного інституту. Одружилися на п'ятому курсі - у квітні 1980 року. А вже восени Мирослав пішов на два роки служити в армію офіцером. Повернувся додому у вересні 1982 року. На той час я вже була вагітна нашим первістком. Тоді мешкали з батьками. Там також жила сестра зі сім'єю. Хоча чоловіку дали житло, але  я залишилася вдома з сином й нікуди не поїхала. Власне, хочу висловити подяку батькам за підтримку та допомогу в той період. З часом усвідомлюєш, які батьки розумні. Мама мені говорила: залишай дитину, їдь до чоловіка та пильнуй сім'ю. Його мама - пильнуй дитину, він відслужить і приїде.

- Вам потрібно було зробити вибір. Яким було Ваше рі­шення?

- Я була тут із дитиною, батьками. Він приїздив у гості. А через два роки повернувся додому.

- Чи можна вважати, що це відлучення від дому та родини на два роки було першим сімейним випробуванням?

- Напевно, напевно...

- А які висновки для себе зробили з цієї розлуки для подальшого сімейного життя?

- Це обов'язок навіть... Одружилися ж, є сім'я, дитина. Таке випробування. Деколи було навіть образливо, що у пологовий будинок до жінок чоловіки приходять, а до мене - ні... Та все ж Миро­слав писав дуже гарні вірші! Це все компенсувало. Пара, коли одружується, пристосовується один до одного. У нас цей період був тоді, коли чоловік повернувся з армії. Почалося взаємне притирання.

- Власне, це притирання було важким чи навпаки? Ви швидко порозумілися, хто з Вас поступався?

- Я б не сказала, що таким важким. Можливо, трішки - у вихованні сина. Але це ж буває майже у всіх родинах. Загалом Мирослав дуже любив і любить дітей. Коли вони були малі, вставав уночі до них, колисав та пісень їм співав... Вважаю, що коли людина любить, одружується і хоче подобатися, то в певних моментах змінюється. І він також. Якщо ти кажеш, що тобі щось не подобається, він також змінюється. Ось тоді люди сходяться... На мою думку, багато молодих сімей сьогодні розлучаються, бо не хочуть іти на компроміс,  не хочуть змінюватися один заради одного.

- Що б Ви порадили молодим сім'ям, зважаючи на свій чималий сімейний досвід?

- Так вже повелося, що нині багато дівчат виходять заміж за розрахунком. Я цього взагалі не сприймаю. На жаль, сучасні фільми "вчать", як вдало ви­йти заміж та одразу стати заможною. Мої поради -  любити, пристосовуватися, терпіти. Якщо є якісь зауваження - робити їх коректно, більше спілкуватися.

Подружжя - велика відповідальність

- На яких "китах" тримається Ваша сім'я?

- На любові, повазі, увазі, порозумінні - це найголовніше!

- У Вас незаміжня донька. Які поради даєте їй щодо одруження?

- Вийти заміж по любові! Батьки, чим можуть, завжди допоможуть. Все одразу на тарілочці ніколи й нікому не підносять. Навіть, якби могла багато дітям дати, то, напевно, і не дала б. Вони самі мають  чогось досягти, самі мають давати собі раду. Звісно, можна в чомусь допомогти. Подружжя - це велика відповідальність, особливо, коли народжуються діти!

- Сім'я - це праця?

- Велика і приємна праця! (Сміється - "Пошта"). Родина - це найдорожче, що є у житті людини!

Бюджет - лише спільний

- Щодо сімейного бюджету. Зараз у багатьох молодих родинах жінка та чоловік мають свої "бюджети". У Вас спільний чи у кожного окремий?

- Іншого бюджету, аніж спільний сімейний, я не знаю. У сім'ї все має бути спільне! А так звана сьогоднішня "мода", про яку говорите, мені дуже не подобається. Сучасні фільми не застерігають молодь від того, що не потрібно робити. Навпаки  - це "інструкція", як потрібно робити. Це вкрай негативний момент.

- Де зараз мешкає родина Сеників?

- У звичайній трикімнатній квартирі, в багатоповерхівці у Львові на вул. Замарстинівській. Разом із нами мешкає донька.

- Пані Галино, як дружина голови обласної ради відчуваєте на собі, що Ваш чоловік відомий?  

- Я не публічна людина...

- ... а урочисті заходи відвідуєте?

- Ходжу, бо мушу (сміється - "Пошта"). Але, щоб я дуже хотіла... Хоча цілком нормально почуваюся у будь-якому товаристві.

Мій дім - моя фортеця

- Ваш чоловік зробив хорошу кар'єру. Його напружена робота, можливо, нерви, впливають на сімейне життя?

- О, ні! Ні-ні! Мій дім - моя фортеця - оце його життєвий принцип! Робота - роботою, а родина - родиною.

- ... а чия заслуга в цьому?

- Його. У нього характер такий.

- І що, ніколи не було такого, що хтось, нервуючись, посуд бив чи кулаком по столі гримав?

- Ні, посуд не били. Звісно, якісь певні непорозуміння виникали, як у всіх родинах.

- А хто емоційніший: Ви чи чоловік?

- Напевно, вдома я (смієть­ся - "Пошта"). У мене такий характер...

Про дітей

- Давайте поговоримо про виховання дітей. Тато брав активну участь у їх вихованні?

- Активна участь обох - і мами, і тата. Тієї чи іншої поради питають і у мене, і в тата обов'язково. Для дітей слово тата вагоме. Мені здається, що з серйознішими питаннями все-таки йдуть до тата.

- ... з фінансовими чи будь-якими життєвими?

- Загалом із будь-якими життєвими. Донька чи невістка, то, звичайно, звертаються до мене.

- Чи можна сказати, що в сина більше Ваше виховання, а в доньки - татове?

- Та ні. Обох виховували спільно!

- Які базові речі вкладали та вкладаєте у своїх дітей?

- Вже не вкладаємо, бо вони дорослі. Сину - 28 років (працює керівником львівської фірми з експлуатації та ремонту ліфтів - "Пошта"), доньці - виповниться 23 роки (закінчила фі­лософський факультет Львів­ського національного університету ім. Івана Франка - "Пошта"). Вони вже сформовані. Можу твердо сказати: у нас порядні діти!  Ніколи не хизувалися тим, що батько - керівник. Такого у нашій родині ніколи не було! Вони цим не зловживали. Я їм завжди казала: поводьте себе, як інші діти. Вони у відповідь: "Мамо, що ти таке говориш - ми самі це знаємо". Зараз сміливо можу сказати: ми їх добре виховали.

- Скажіть, будь ласка, а свою дворічну відсутність пан Мирослав намагався якось компенсувати синові?

- Дуже. Навіть, коли приїздив. Вночі  Мирослав, напевно, навіть більше вставав, аніж я. Також дуже допомагав, коли народилася донька.

- Часто можна почути, що невісткам важко зі свекрухами. Як у Вашій родині?

- Свою невістку я люблю! Її ж любить мій син. Він дуже рано одружився - у 19 років.  Зараз у них вже двоє дітей - Іринці дев'ять років, вона навчається у третьому класі, а  Мирославу - п'ять. Дуже вті­шена, що вони побралися. Гарна пара!

- Себто все це міфи про погану невістку та злу свекруху?

- Справді -  це міф. Як і про зятя й тещу. Скажімо, моя мама дуже любила обох зятів. Я інколи навіть казала, що вона більше любить зятя, аніж мене, свою доньку.

- Яким є рецепт Вашого порозуміння зі своєю невісткою?

- Вона жінка! Вона мама моїх двох онуків. Її вибрав мій син. Як її не любити?

Зреалізувала
себе у сім'ї

У цей час до кав'ярні, де ми спілкувалися з пані Галиною, зайшов її чоловік. Подружжя того вечора йшло на виставу до Львівського оперного театру. Відтак  решта розмови була за участю Мирослава Сеника.

- Пані Галино, Ви себе вважаєте щасливою жінкою

- Так!

- За що б Ви хотіли подякувати своєму чоловіку?

- За любов, увагу, терпіння. А також за любов до батьків, до родини.

- А чим  Ви один одного змінили?

- Чим змінили?

- Чим я тебе змінив? (Мирослав Сеник - "Пошта")

- ... (Сміється - "Пошта") ...Я його не змінювала.

- Ваш чоловік себе зреалізував у кар'єрі. А в чому зреалізували себе Ви?

- Найголовніше  - у сім'ї! Хоча я все життя працювала. Втім, усвідомлювала, що не можна, аби обоє обіймали високі посади. Я чемно поступилася...

- А хотілося самій зреалізуватися чи Ви розуміли, що для Вас родина - це найголовніше?

- Якби були інші умови, чоловік працював би на інших посадах, то, можливо, я б себе більше зреалізувала.

- Але зараз про це не шкодуєте?

- Ні!

- З досвіду подружнього життя, як вважаєте, сімейне життя комфортне чи, навпаки, складне?

- Комфортне. А якщо і є якісь складнощі, то їх потрібно переборювати.

- На Вашу думку, чи важливу роль у родині відіграє фінансовий фактор? Кажу про забезпечення родини.

- Може, й важливу... Але це не головне у сім'ї.

- ...а якщо бракує грошей родині. Чи це вже проблема чоловіка, що він не вміє заробляти?

- ...як це проблема чоловіка? Вважаю, що обоє мають заробляти гроші. Дружини також повинні працювати.

- У родині Сеників є домогосподарка?

- Ні, немає. Все роблю сама. Домогосподарки у нас ніколи не було.

- Вам часто чоловік дарує квіти та інші подарунки?

- Дарує. Ну, та не щодня, але до свят готує гарні подарунки.

- Зазвичай де відпочиваєте?

- Вже три роки поспіль їздимо на відпочинок у Хорватію. Там мені дуже подобається.