Про те, як давні духовні напіви України допомагають усвідомити своє місце і  призначення у світі, пережити найбільшу драму людства – Страсті Христові, “Пошті” розповіла співачка Наталя Половинка

Останній тиждень перед Воскресінням особливий, перебуваючи в очікуванні найбільшого свята, ми переживаємо водночас найбільшу драму в історії людства. Щороку ми знову і знову переживаємо цю кульмінацію, не щоб собі пригадати чи відтворити ті давні події, а щоб тут і тепер пережити їх.

Основа богослов’я

Здавна церква закликає цього тижня якнайбільше часу проводити в храмі, в молитві, заглибитись у тишу, щоб зрозуміти що ми сповідуємо, для чого живемо і де наша пристань. І так важливо, щоб за клопотами приготувань до Великодня, які нерідко зводимо до закупів, прибирання, варива та печення пасок, ми власне не втратили самої суті тих подій і самого свята. Бо що і як  святкуємо, і визначає, хто ми є, та куди прямуємо.

Саме в храмі на богослуженнях Великої седмиці маємо нагоду пережити ту кульмінацію нашого переходу від смерті до життя, від гріха до спасіння. Адже, як зазначав визначний богослов ХХ ст. Александр Шмеман, богослуження Великої седмиці розповідають про нашу віру більше, ніж всі написані богословські праці. 

У ці дні у храмах ми багато молимося. Давні тексти оживають через голоси співців, щоб зросити нашу душу життєдайним розкаянням за гріхи та вірою у життя вічне. І навіть, якщо не завжди до кінця розуміємо слова, сама мелодика напівів проймає до глибини душі, пробуджує отой священний трепет, спонукає і нас долучитися до молитви, хоча б через промовисте “Амінь”.

Лабораторія ірмосу

Відчути таїну давніх українських напівів, переживати їх серцем навчаються учасники проекту “Ірмос. Лабораторія давньоукраїнського духовного напіву “Спас”, що минулого тижня розпочав свою роботу у Львівському муніципальному, театральному, художньо-дослідницькому та освітньому центрі “Слово і голос”. 

До Великої п’ятниці триває цілоденна робота, яка включає щоденну службу в храмі, роботу з давніми духовними напівами Великого посту та Пасхи, лекції богословів, священиків, мистецтвознавців. Провадить роботу ініціаторка цього проекту, співачка, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Наталя Половинка.

“Давні духовні напіви України є для мене школою, духовною практикою, школою музики, музики як служіння. З якогось моменту все моє життя пов’язане з цими напівами. Не співаючи їх, я просто не могла би жити, – розповідає “Пошті” Наталя Половинка. – Є молитва, яка промовляється, і є та, яка співається. Як пишуть нам отці в своєму переданні, більшість молитов має бути тих, які ти промовляєш, говориш, а коли ти втомишся, то для оживотворення серця і для того, щоб ніби наповнитися соками, ти співаєш псальми, молитви”.

Вона не згідна з висловом, що “хто молиться співаючи, молиться подвійно”. На її переконання, всяка молитва є цінна, коли вона є свідома і промовляється в поєднанні розуму і серця. Так само співана молитва – це передусім ясний розум. 

“Ти повинен говорити устами розуму і серця, а за цим слідує голос. Коли ж навпаки, то за словами отців, голос розливається в повітрі. Якщо ти не свідомий того, до Кого ти промовляєш, що ти промовляєш, не виникає зв’язку і голос просто розчиняється у повітрі. В сьогоднішній час багато такого голосу, який розливається в повіт­рі. І власне давні духовні напіви України вчать позиції співака, вчать стоянню, вчать усвідомленому пам’ятуванню перед Ким стоїш, що говориш і як говориш. Сама форма духовних напівів така, що вони тебе виструнчують, направляють і ти тільки повинен слідувати, бути уважним і найголовніше – увагу свою вкладати в те, чого ти не знаєш. Ти не знаєш і кожен раз тобі відкривається. Всі ми так збудовані, якщо ти весь час готовий пізнати, ти пізнаєш”, – зазначає співачка.

Людина – струна між небом і землею 

Духовний спів позначається не лише на духовній, а й на фізичній поставі. Спостерігаючи за роботою в Лабораторії ірмосу, перше, що впадає в око, – ці люди, як свічки, рівні, виструнчені.

“Ми ж говоримо в молитвах, в псальмах “випростуйте путі Господу”, “научи мя оправданієм твоїм”. Бо “просто” і “правда” – це один пракорінь, вони глибоко споріднені. “Випростай мене Господи”. Це означає прохання  навчити мене простому стоянню. Це є об’єктивна постава людини. Людина – єдина жива істота на землі, яка є прямостоячою. Чому вона так збудована? Бо вона ногами вростає в землю і тримає рід, чолом вона впирається в небо, і “живот” її розтягується між небом і землею. “Живот” у розумінні фізичному і “живот” як “життя”. Життя людини це струна між небом і землею. А спів допомагає, вчить випростатися, бо інакше, аніж стояти міцно на ногах, ти не можеш співати, а з іншого боку ти весь час маєш мати відкрите чоло до пізнання, до сприйняття того, що ти пізнаєш”, – розповідає Наталя Половинка.

Особливу увагу у роботі з учасниками проекту звертає вона саме на зосередженість на молитві, її пережитті тут і тепер.

“Цієї зими на Різдво всенічну я співала в себе на Вінничині, вдома, де живе мій батько і родина, – каже співачка. – Це православна церква і регент перед початком нашого співу тихенько сказала: “Пам’ятайте: як хор молиться, то і вся церква молиться, і отцю легше служити, а як хор співає, то вся церква слухає, а трудиться один отець”. Вона коротенько сказала, але це правда. Коли хор уважний, вся церква уважна, всі люди, можуть чи не можуть, а уста відкриваються, і вони моляться. Коли ж хор виспівує пісень, люди терпляче слухають”.

Великопостні напіви

У Велику п’ятницю, коли люди будуть іти до Плащаниці, учасники проекту співатимуть давні великопостні напіви у львівських храмах. 

“Це будуть ті напіви, які співаються протягом Страсного тижня і зокрема в день Страсної п’ятниці. Завдяки їм люди матимуть можливість стишитись, задуматись, побути трошки довше. Це переживання самого дня Великої п’ятниці, проходження цього дня через молитви Страсного тижня і Страсної п’ятниці”, – розповідає керівник проекту. 

З її слів, це настановчі, основоположні напіви, які пов’язані з основами християнина. “Чертог Твій Спасе” повертає нас до поняття жертви. У ньому йдеться як про жертву Христову, так і про жертву кожного з нас. Напів “Се Жених грядет” вертає нас до позиції чування, пильнування. Він кличе бути готовим вийти назустріч Господу у кожен момент нашого життя, блаженний бо той, кого застане Він опівночі невсипущим. Це означає, що слух, зір, всі наші органи чуття мають бути спрямовані на джерело світу.

 “Напів “Не ридай мене мати” – це сама любов матері і сина, як любов землі до неба і неба до землі, – каже Наталя Половинка. – “Да молчит всякая плоть” – це напів тиші. Тиша розіп’ятого Господа на хресті – тиша початку світу. Звідси починаються всі духовні напіви, з цієї тиші починається вся музика і всі гласи людські, усі гласи ангельські. У цьому напіві маємо текст, що ангели, херувими, серафими стоять, “лица закривающи” – всі мовчать в момент смерті Господньої. Напів “Ангельський собор удивится” – це лопотіння ніг жінок-мироносиць, які біжать сказати про Воскресіння Христове”. 

Завдяки виражальним засобам напівів, способу їх виконання ми глибше можемо перейнятися  їх змістом, пережити у душі події, що змінили перспективу людини. Так, за словами співачки, антифон, який співають на Службі страстей у Великий четвер, має текст “Днесь бдит Іуда предати Господа”. Довго-довго виспівується слово “днесь”, а тоді знову довго, десь на півсторінки “бдит”, а тоді вже коротко “предати Господа”. 

“Через сам напів ти проходиш той шлях, ти не тільки з Христом в цей час, ти ще й бачиш що робить Іуда, як він довго зважується, довго роздумує і врешті таки приймає гріх. І коли ми грішимо, то ми діємо так само. Цей напів нагадує про Іуду в нас самих, як це відбувається з нами кожен раз, коли вибираємо гріх, щоб ми зробили висновки і вчинили правильний вибір”, – зазначає Наталя Половинка.

На її переконання, так через кілька напівів можна обійняти все своє життя християнське і тримати в долонях, як вінок з квітів. “Ці напіви посту і зокрема Страсного тижня, це такий вінець, який утримує твою віру”, – додає співрозмовниця.