З більшості з них надходять достатньо тривожні повідомлення.

Так нова влада Лівії ризикує викликати різке невдоволення Організації Об’єднаних Націй, відмовившись видати Міжнародному кримінальному суду (МКС) у Гаазі сина покійного Муаммара Каддафі Сеїфа аль-Іслама. “Лівійська судова система самотужки впорається з процесом над ним”, – категорично заявив міністр юстиції країни Алі Ашур. Водночас міжнародний ордер на арешт сина Каддафі було видано МКС ще в червні 2011 року. Та й спеціальна резолюція Ради безпеки ООН зобов’язує Лівію співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. Наголосимо, що якщо Сеїфа аль-Іслама визнають винним у Лівії (а так, швидше за все, й станеться, адже його обвинувачують у дуже тяжких злочинах), йому загрожує смертна кара. Проти цього різко протестують міжнародні організації, включно з Організацією Об’єднаних Націй.

А в сусідньому Тунісі поліція жорстоко розігнала демонстрацію в центрі столиці країни, учасники якої протестували проти далеких від справжньої демократії методів управління нової влади. За повідомленнями очевидців, поліція розпорошила стільки сльозогінного газу, що сотням демонстрантів знадобилася медична допомога.  

Натомість в Ємені після повалення режиму президента Алі Абдулли Салеха значно активізувалися радикальні ісламісти. Цими вихідними їхні загони атакували військову базу на півдні країни. За різними даними, загинули щонайменше 30 осіб. За словами представника єменської армії, солдатам за підтримки ополченців удалося відбити атаку, перейти в контрнаступ і розгромити бойовиків. При цьому самі ісламісти стверджують, що втрат не зазнали і вже пообіцяли найближчими днями організувати ще одну, значно масштабнішу, атаку.