Лють Тель-Авіва викликав вірш світового класика літератури “Те, що повинне бути сказане” (Was gesagt werden muss), опублікований четвертого квітня низкою провідних світових мас-медіа. У ньому Ґрасс назвав Ізраїль “порушником тендітного миру” і закликав світове співтовариство взяти під контроль не тільки іранську, але й ізраїльську ядерні програми.
Реакція ізраїльтян виявилася неймовірно агресивною. На підставі закону, що дозволяє забороняти в’їзд у країну колишнім поплічникам нацистів, лауреата Нобелівської премії визнали персоною нон ґрата. Нагадаємо, що в 2006 році Ґрасс зізнався, що в останні роки Другої світової війни служив у підрозділі СС. “Його вислови є виявленням крайнього цинізму, властивого деяким західним інтелектуалам, які з метою самореклами й бажання продати ще пару своїх книг готові вдруге принести євреїв у жертву”, – зовсім не дипломатично заявив під час офіційної зустрічі з главою уряду Італії Маріо Монті міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман.
Ще далі пішов глава ізраїльського МВС Елі Ішай, який заявив, що якщо “антисеміту, який носив форму СС” так кортить поширювати свої “перекручені й брехливі твори”, то він може робити це з території Ірану, де знайде “прихильну аудиторію”. Однак, і цим не обмежилося. “Я вважаю, що настав час позбавити Ґрасса Нобелівської премії”, – заявив в інтерв’ю ізраїльському радіо цей політик, який представляє ультра-релігійну партію ШАС.
ДО ТЕМИ Ізраїльський уряд не вперше запроваджує заборону на в’їзд у країну відомих особистостей за їхні “неправильні” переконання: – у 2001 році диригент Даніель Баренбойм виконав твори забороненого в Ізраїлі за антисемітські погляди композитора Ріхарда Ваґнера. Після цього лунали численні заклики оголосити його персоною нон ґрата, однак цього в остаточному підсумку не сталося; – у 2010 році на кордоні з Йорданією застряг єврейський професор лінгвістики Ноам Хомскі зі Сполучених Штатів, наукові погляди якого не сприйняли в Тель-Авіві; – у жовтні 2010-го Ізраїль силоміць вислав із країни лауреата Нобелівської премії миру Майрід Магвайр (Ірландія), яка приїхала в Ізраїль для того, щоб зустрітися з активістами руху на підтримку миру, й висловила намір поспілкуватися не тільки з євреями, але й з палестинцями. |
Проте не всі ізраїльтяни демонстрували таку печерну войовничість. Так, відомий ізраїльський історик Том Сегев назвав це рішення “дурним і цинічним”. “Тим самим Ізраїль уподібнюється таким фанатичним режимам як той, що існує в Ірані”, підкреслив Сегев в інтерв’ю “Der Spiegel Online”. Достатньо критично поставився до рішення Тель-Авіву й колишній посол Ізраїлю в Німеччині Аві Прімор: “Вжиті міністром внутрішніх справ Елі Ішаєм заходи проти лауреата Нобелівської премії перебільшені та носять явно популістський характер”.
Не залишилися осторонь скандального інциденту й німецькі політики. Уповноважений із зовнішньополітичних справ фракції СДПГ у Бундестазі Рольф Мютценіх підкреслив в інтерв’ю виданню “Handelsblatt Online”: “Реакція ізраїльського уряду – несумірна й не відповідає порушеній темі”. Його підтримав один з партії “зелених” у Бундестазі Фолькер Бек: “Це невиправдане рішення й не зовсім розумне з погляду демократії”.
Треба віддати належне самому винуватцю рейваху. В нещодавньому інтерв’ю агенству DPA Ґюнтер Ґрасс категорично відмовився змінювати свою точку зору щодо небезпеки для миру в світі агресивної антиіранської політики Ізраїля. Лауреат Нобелівської премії вчергове підкреслив, що вважає превентивні воєнні удари, якими Тель-Авів погрожує Тегерану, “абсолютно неприпустими”.
Єдина помилка, з якою готовий погодитися автор вірша “Was gesagt werden muss”, полягає в тому, що він писав про Ізраїль загалом, а не про нинішній ізраїльський уряд, який власне й провокує нову війну. Ґюнтер Ґрасс також категорично відкинув будь-які обвинувачення в антисемітизмі. Він підкреслив, що вперше так конкретно висловився щодо цієї проблеми, і що він критикує не лише політику Ізраїля, але й рідної Німеччини, яка продає єврейській державі найновіше озброєння, провокуючи таким чином збройний конфлікт. Також лауреат Нобелівської премії вчергове наголосив, що не стає на бік Ірану, а критикує обидві сторони конфлікту.