"Пошта" з'ясовувала, яку символіку вкладають у паску християни та яких традицій здавна дотримуються під час її випікання

Часто сьогодні можна почути, що паска і писанка – це язичницький звичай, це майже ідолопоклонство, що вони не відповідають нашій християнській традиції, нащо нам це, якщо про це не йдеться в Біблії. 

Справді, за твердженням народознавців, паски в Україні випікали задовго до прийняття християнства, святкуючи великдень Даждьбога. У день весняного рівнодення наші пращури випікали круглі хлібини, які символізували сонце, і вранці йшли з ними зустрічати сонце. Також обов’язковим атрибутом цього свята були писанки – як символ відродження природи. 

Сонце правди 

Як зазначає релігієзнавець Андрій Зубов, людина завжди прагнула до свого Творця і, втративши через гріх зв’язок із Ним, інтуїтивно шукала дороги, щоб повернутися в Едем. Людина відчувала потребу Бога і втілювала її у своїх віруваннях. А відкривши для себе божественне одкровення, правду про живого Бога і Спаса, вона не відкинула всі ті здобутки своєї культури, свого духовного пережиття, а наповнила їх новим змістом.  

За словами ректора Ук­раїнського католицького університету о.- д-ра Бориса Ґудзяка, людина – істота символічна, дуже багато речей вона передає через певні символи, вкладає у, здавалось би, звичайні речі особливий зміст, і таким чином вони стають для нас видимими знаками невидимої Божої благодаті. До таких речей належать ікони, освячена вода, інші освячені речі. 

Таким знаком для нас стала і паска. Вона не перестала бути символом сонця, але означає тепер для нас вже значно більше: Сонце Правди – Христа Спаса. Сонце, яке засяяло у темноті ночі, щоб освітити нам наш шлях, Сонце, що вивело з рабства гріха і розвіяло темряву смерті. І як росте солодке дріжджове тісто, так людина зростає духовно, пізнаючи Христа.

Важливо лише не втратити код до відчитання цієї символіки, за звичаями не забути, що ми святкуємо, адже слова “свято”, “святий”, “освячення” мають спільний корінь. Святкуючи щось, ми визначаємо, що у нашому житті є святе, чим ми освячуємося і чому присвячуємо наше життя. Тож, випікаючи та споживаючи паску, маємо, крім нашої традиції, усвідомлювати насамперед цю символіку Воскресіння Христового і його значення для нашого спасіння.

Цю символіку якнайкраще розуміли наші предки, адже саме з паски розпочинали великодню трапезу, а різали її освяченим ножем. Упродовж усього Світлого тижня, від Воскресіння аж до Томиної неділі, їли тільки паски, тож і напекти їх потрібно було багато. 

Зазвичай паски пекли у Чистий четвер, саме так називали четвер останнього тижня перед Воскресінням, бо до цього дня необхідно було закінчити всі порядки, вичистити помешкання і самому духовно приготуватися, очиститися від гріха у Тайні Сповіді. Іноді також у Велику суботу, але ніколи не робили цього у Велику п’ятницю. 

Аби паска вдалася! 

Випікають паски з найкращих сортів пшеничного борошна. До тіста додають масло, олію, молоко, яйця, цукор, різні спеції (гвоздику, імбир, корицю). Кожна господиня має свій секрет приготування, що робить їх неповторними. 

Умившись, убравши чистий одяг, із молитвою зачинала господиня опару іноді ще у середу ввечері, оскільки церковний день починається звечора. А вже вдосвіта, помолившись, замішувала її. 

Уважалося: щоб паска вдалася, треба щонайменше годину вимішувати тісто. А ще треба було вміти напалити піч, для розпалу використовували торішню освячену вербу. 

Що більша та вища паска – то вправніша господиня, бо випекти її було неабияким мистецтвом. Прикрашали паски прісним тістом, викладаючи хрест, “шишечки”, “виноград”, посипали пшоном. Добра господиня намагалася не прикрашати паску поливою (глазур’ю), щоб видно було красу самої паски та щоб не виникало сумнівів, що полива ховає якісь вади.

Часто паска не вміщалася в кошик. Їх у білих обрусах чи хустках несли до церкви святити.

Увесь час, поки твориться паска, в помешканні зберігали тишу, особливо не можна сваритися чи злоститися, вважалося, що від цього паска може не вдатися. Усе потрібно робити з чистими помислами, тому молитва супроводжувала весь процес, а коли тісто ставили підростати чи вже саджали паски у піч, обов’язково робили рукою знак хреста.

Освячували ж паски і все інше не в суботу, як тепер, а на сам Великдень під спів “Христос воскрес із мертвих…” та величний великодній передзвін. Таким чином спечена з молитвою паска ставала символом цього свята і несла благодать для всіх, хто з вірою її споживає.