На цьому тижні можливість послухати його мудре і виважене слово, отримати відповіді на свої запитання мали студенти та академічні спільноти Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного університету “Львівська політехніка”.

У ЛНУ ім. І. Франка  Блаженніший зосередив увагу присутніх на вічних темах любові до Бога, до ближнього та необхідності самопізнання. “Любити самого себе означає розуміти, звідки я взявся, розуміти, що я існую, бо на це воля Божа, бо саме Бог дав мені дар життя, талант і всі мої уміння. Він дав мені обов’язок робити певні речі в цьому світі. Лише після усвідомлення цього з’являється розуміння нашої важливості у світі”, – зазначив Любомир Гузар. 

На його думку, після усвідомлення власної важливості настає розуміння винятковості інших, проявляється любов до ближніх як до індивідуальностей, які також мають уміння, таланти та своє призначення у житті. Після вступного слова Блаженніший Любомир Гузар заохотив бути сміливими у питаннях, запевнивши, що важливим для нього є саме те, що цікавить присутніх. Тож питання торкалися усіх сфер духовного, світського й освітнього життя, а також перспектив становлення Української помісної церкви. 

Справжній аншлаг зібрала і зустріч у “Львівській політехніці”, присвячена 120-річчю від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. Блаженніший Любомир наголосив на трьох аспектах життя Патріарха Йосифа – служінні науці, душпастирській праці та розбудові церкви, тих уроках, які вони дають нам сьогодні. 

Блаженніший, відповідаючи на запитання присутніх, заторкнув й інші питання церковного та суспільного життя. Наприклад, він акцентував, що Церква має зберігати свою свободу, бути незалежною від держави. За його словами, Церква, щоб бути собою, мусить бути свобідною, і держава мусить цю свободу поважати. Але зі свого боку, Церква не повинна накидати державі свої погляди. Церква повинна виховувати людей у такому дусі, що, якщо вони є справді віруючими людьми, то мають також бути і добрими громадянами.

Також кардинал Любомир Гузар застеріг молодь від радикалізму: “Радикальні розв’язки дуже приманливі. Здається, що вони одразу все виправлять. Це, між іншим, є типове для того способу урядування, який ми називаємо диктатурою. Диктатори хочуть у радикальний спосіб змінювати світ, а ми знаємо, які наслідки диктатури. Крайностевий, радикальний підхід не є справжньою розв’язкою. Треба добре застановлятися, треба працювати, щоб зробити справжню зміну в житті суспільства, але не перескакувати ні через що”.

Його рецептом від радикалізму є вивчення історії. “Мені здається, наша трудність, але так є і в інших країнах, що ми занадто мало знаємо історію – і нашу, і світову. Я б дуже поручав усім нам пізнавати історію, бо там записані успіхи і невдачі різних спроб”, – сказав він.