Смертний вирок іракському диктаторові Саддамові Хусейну багато політологів та експертів свого часу розглядали як зреалізовану модель правосуддя переможців. Зараз з'являються нові підтвердження цьому.

Як повідомив "The New York Times", днями західні юристи заявили, що прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі за декілька днів до оголошення смертного вироку Саддаму Хусейну звільнив одного з п'яти суддів, які вели процес проти колишнього іракського президента. За тиждень до оголошення вироку цього суддю замінили іншим, який не чув більшості доказів захисту Хусейна та ще й був пов'язаний з шиїтською партією "Дава" (тисячі членів якої репресували під час режиму Хусейна). Служителі Феміди, які допомагали вести процес над Хусейном, стверджують, що таким чином аль-Малікі відреагував на нерішучість суддів, які вагались між смертним та пожиттєвим вироком.

Нагадаємо, у грудні 2006 року, після смертної кари Саддама Хусейна, багато політологів та експертів висловили обурення проти такого рішення. Ніхто особливо не сумнівався у ви­правданості вердикту "іракського незалежного суду", однак засудження спричинило те, що рішення суду оголосили напередодні проміжних виборів до американського Конгресу. Біль­шість спостерігачів очікувала, що рішення суду оголосять значно пізніше, отже, поспіх цілком можна пояснити бажанням показати американському виборцеві, що, попри все, в Іраку досягнуто певного прогресу, а засудження Саддама Хусейна до страти є позитивним чинником.

Серед аргументів, які під­тверджують, що судовий процес не відповідав вимогам, згадують і про вбитих адвокатів захисту, і про відсторонених суддів та заляканих свідків, і про сам суд, залежний від чинної влади та американської військової присутності.