Перед новорічними святкуваннями в нашому місті традиційно побільшало місць, де можна смачно поїсти, відпочити чи просто гарно провести час з друзями. Одним з таких закладів став новий ресторан грузинської кухні “Багратіоні”, що наприкінці грудня відкрився на проспекті Чорновола, 59 (там, де раніше був клуб “Split”). 

Промовиста назва так і спокушає туди завітати: хто ж не знає цей славний грузинський рід? Звикло перед відвідинами пробуємо щось довідатися з інтернету. На жаль, свого сайта цей заклад наразі не має. Дізнаємося лише, що такі ресторани вже є в Києві, Донецьку та ще кількох містах України. Чи має він безпосередній стосунок до давнього грузинського роду – також невідомо, хоч знаємо, що нащадки Багратіоні й досі живуть у Грузії (до речі, мати Вахтанга Кікабідзе саме з цього роду).

Піднімаємося сходинками на терасу. Над входом – герб роду Багратіоні. Просторий зал, велика барна стійка, рояль, під балдахіном – банкетна зона. Інтер’єр витриманий у теракотових із золотом тонах, багаті претензійні люстри, важкі гардини на вікнах, зручні крісла. Однак у все це багатство інтер’єру аж ніяк не вписуються невипрасувані скатертини на столах (на нашому – ще й з невеликою діркою). Виникає враження кітчу. В залі прохолодно. З динаміків лунає спокійна, але чомусь італійська музика, яку час від часу змінює жива гра на роялі. 

Дизайн та наповненість меню можна назвати зразковими: достатньо багатий вибір страв, але без надлишку. В основному традиційна грузинська кухня. Принагідно нагадаємо, що такі страви – для людей, які не мають проблем зі здоров’ям, адже грузинська кухня, як і вся кавказька, щедро приправлена спеціями, досить гостра і містить багато часнику та зелені. 

У “Багратіоні” – непоганий вибір холодних закусок, зокрема баклажанові роли з горіхами і томатним соусом. На наше прохання соус подали окремо в соусниці, хоч назвати його томатним можна з натяжкою.

Що справді варто спробувати в цьому ресторані – це традиційний суп харчо. Це далеко не та страва, яку можна скуштувати в закладах нашого міста. Великі  шматки м’якого м’яса у запашній юшці з овочами та спеціями, щедро посипані тертими горіхами. Ця страва і наситить, і зігріє, і стане справжнім задоволенням для любителів поїсти. А от томатний суп із фетою (різновид сиру) видався надто кислим, склалося враження, що приготований він не із помідорів, а з томатної пасти. Варто спробувати й бозбаш (традиційний кавказький суп), хоча тут він дещо відрізняється від загальноприйнятого, адже замість шматочків м’яса у смачну юшку з кислинкою кладуть тюфтельки. 

Приємне враження справляє і соковитий кебаб з курятини, хоча і без традиційного запаху димку, адже смажений, очевидно, на грилі, а не на відкритому вогні. У холодну пору хорошим вибором могла б бути і хашмала по-кахетинськи – тушкована баранина з картоплею та овочами. Однак враження від надзвичайно смачної баранини, дещо  зіпсувала тверда картопля, яку було важко “подолати” металевою виделкою. Хлібна корзина не здивувала чимось особливим, у ній те саме, що є в асортименті в наших супермаркетах. 

Кілька слів про обслуговування. Офіціанти працюють оперативно – вчасно приносять і забирають посуд, змінюють попільнички, дають роз’яснення та цікавляться, чи смачно. Але саме працюють, бо тут почуваєшся клієнтом, а не гостем, якому раді. Адже, йдучи в ресторан, особливо кавказький, серед іншого ми сподіваємося і на це. Всупереч стереотипам про грузинську гостинність та привітність, ми їх не відчули. Можливо, у всьому винні морози та холоднеча… 

Посиденьки на двох обійдуться у 200 – 250 грн.

 

Рахунки репортерів опрлачує редакція