Тільки горобина стояла немов цариця, щедро обвішана ще з осені кетягами червоних ягід, що яскраво червоніли з-під її снігової шуби. Вона була така гарна, що всі боялися навіть доторкнутися до неї, щоб не зіпсувати красу. Але горобині було дуже сумно і самотньо через це. А ще їй було дуже шкода пташок, адже для них голод страшніший за холод.

І тут вона здогадалася: стріпнула своїми вітами, струсила з них сніг і запросила пташок поласувати її ягодами. Їй не шкода було своєї краси, бо пташки стали її друзями. Всі ще більше полюбили горобину, бо добре серце важливіше за гарний вигляд.

 

Софійка Хворостовська, 8 років.