Іран та США опинилися на межі морської війни

Цей тиждень вирізнявся небувалою активністю в акваторії Аравійського моря, що омиває південно-західне узбережжя Ірану. Сполучені Штати скерували сюди вже третю авіаносну ударну групу в складі багатоцільового атомного авіаносця “Авраам Лінкольн”, ракетного крейсера “Мис святого Ґеорґія” і двох ракетних есмінців “Момсен” і “Стерретт”.

Кількома днями раніше в Індійський океан увійшла інша авіаносна ударна група на чолі з атомним авіаносцем “Карл Вінсон”, яка також прямує в напрямку Аравійського моря. Водночас там від грудня вже перебуває авіаносець “Джон Стенніс” разом з кораблями бойової охорони. 

Активність американців спричинена двома обставинами. По-перше, наприкінці минулого року Іран провів грандіозні військово-морські навчання “Велайят-90”, що пройшли на величезній акваторії: від Перської та Оманської заток до Аравійського моря. По-друге, на початку січня Тегеран несподівано заявив про можливе перекриття Ормузької протоки (вона з’єднує Аравійське море та Перську затоку), через яку проходить до 40% світового імпорту нафтопродуктів.

Зрозуміло, що країни Перської затоки, де зосереджені головні поклади нафтопродуктів, та Захід, який є основним їхнім споживачем, не могли не відреагувати на подібні дії Тегерану. З іншого боку, з точки зору міжнародного права, Іран діє цілком легально. Для того, щоб пройти через Ормузьку протоку, всі судна, включаючи військово-морський флот США, повинні перетнути іранські територіальні води. Водночас Іран тільки підписав Конвенцію ООН з морського права, але не ратифікував її (як, до речі, й Сполучені Штати). Тобто, він має повне право на власний розсуд пропускати когось через свої територіальні води, чи заборонити транзит.

Однак Білий дім давно вже не зважає на права інших країн, вважаючи головним пріоритетом тільки власні інтереси. Перекриття нафтового потоку з Перської затоки стане для американців практично катастрофою національного масштабу. Тому, обганяючи хвилі, й поспішають до Аравійського моря авіаносні групи ВМС США. 

Водночас військово-морські експерти наголошують на тому, що в разі реального воєнного конфлікту наймогутніший у світі флот може зазнати прикрих поразок, нехай і локального масштабу. Причиною тому: географічні реалії та оборонний потенціал Ірану. 

Річ  у тому, що ВМС США призначені для вирішення стратегічних завдань і фактично непереможні на будь-якому океанському театрі воєнних дій. Водночас Ормузька та Перська затоки настільки вузькі, що більше нагадують канали. Величезним американським авіаносцям тут просто ніде розвернутися – їм забракне місця для маневру. Натомість порівняно дрібні іранські корвети та фрегати в таких умовах почуватимуться, мов риба у воді. Ще більшу небезпеку становлять швидкісні ракетні катери, здатні несподівано наскочити з котрогось сховка на узбережжі, дати залп і так само несподівано сховатися в якійсь бухті. Як наголошують експерти вашингтонського Інституту близькосхідної політики (Institute for Near East Policy), Іран також може використати безпілотні літальні апарати, судна на повітряній подушці, міни, групи бойових плавців і міні-субмарини.

Ще в 2002 році ВМС США провели в Перській затоці широкомасштабні військово-морські нав­чання під кодовою назвою “Millennium Challenge 2002”. Вони відбулися незабаром після того, як Пентагон вирішив зберегти “імпульс сили” від війни в Афганістані та взяти під приціл Ірак, Сомалі, Судан, Лівію, Ліван, Сирію, а в підсумку одержати головний трофей у вигляді Ірану в ході своєї глобальної кампанії із забезпечення американського панування в новому тисячоліття. Тоді висновки американських аналітиків виявилися приголомшливими: іранці здатні потопити до двох десятків великих бойових кораблів ВМС США. 

Чим обернеться нинішнє протистояння в Аравійському морі – наразі невідомо. Якщо Тегеран не піддасться психологічній атаці Вашингтона і не злякається навали авіаносців – Барак Обама опинитися перед вкрай непростим вибором: або ганебно відступити, або розпочати ще одну війну. А воно йому потрібно?