Першого січня 2012 року набула чинності нова редакція конституції Угорщини. Другого січня на масову маніфестацію протесту вийшло понад 100 тисяч угорців. Третього колишній посол США в Угорщині Марк Палмер повідомив журналістам онлайн-версії угорської газети “Nepszabadsag” про існування реальної загрози того, що Будапешт може бути виключений з ЄС.

Не змовчав і міністр закордонних справ Франції Ален Жюппе: “Після прийняття такого законодавства в Угорщини виникла реальна проблема. Єврокомісія повинна перевірити, чи відповідає нова редакція угорської конституції спільним інтересам усіх країн ЄС. Тобто, принципам правової держави й дотриманню основних демократичних цінностей”. Більшість міжнародних експертів вважають, що настільки бурхлива реакція – це перший крок до виходу Угорщини з Євросоюзу.

Що ж спричинило “реальну проблему” Будапешта? Вже згадуваний нами Марк Палмер, колишній американський дипломат, а нині один з членів наглядової ради міжнародної організації “Freedom House”, вважає, що нова угорська конституція фактично обмежує незалежність центрального банку країни, а також надає президентові та уряду реальну можливість змусити замовчати незгодну пресу.

Усе розпочалося у квітні 2010 року, коли крайньо права партія “Фідес” (Угорський громадянський союз) несподівано набрала майже дві третини голосів на парламентських виборах. Її лідер Віктор Орбан став главою держави. Як наголошують експерти, “Фідес” – це шоу одного актора, власне Віктора Орбана. Останні десять років він разом зі своїми друзями й прихильниками, які контролюють більшу частину друкованих засобів масової інформації, а також телебачення й радіо, займався будівництвом медіа-імперії. Це спонукало аналітиків не тільки проводити паралелі між ідеологією й авторитарним манерами Орбана й регента Хорті (правитель Угорщини в 1920 – 1944 роках, який уклав альянс з Гітлером і скерував війська для окупації СРСР – “Пошта”), але й порівнювати його з Берлусконі за прагнення до тотального контролю над пресою. Це знайшло своє логічне втілення у прийнятому ще минулоріч законі, який фактично унеможливив критику президента та підпорядованого йому уряду. Згідно із новим законом, який ще тоді викликав украй бурхливу реакцію європейської спільноти, від медіа вимагається “збалансована” подача матеріалів про діяльність владних структур. Причому, їх “збалансованість” оцінює державний комітет, у якому переважають союзники “Фідес”.

Толерантних європейців не могла зворохобити й підтримка президентом ідей неофашистського Руху за кращу Угорщину, який ідеологічно пов’язує себе з режимом регента Хорті та всіляко пропагує відновлення “Великої Угорщини”. Під тиском президента Віктора Орбана та “Фідес” були прийняті спеціальні закони, що дають право етнічним угорцям в інших країнах автоматично отримувати угорське громадянство. До того ж ці закони явно протирічать законодавству більшості сусідніх держав, що не передбачає подвійного громадянства. Однак хлопців з Руху за кращу Угорщину та “Фідес” це мало турбувало, вони розігрували ідею повернення в лоно “Великої Угорщини” майже чотирьох мільйонів етнічних угорців, які проживають у Румунії, Словаччині, Хорватії, Сербії та українському Закарпатті – на територіях, відділених від Угорщини рішенням Тріанонського договору 1920 року. Водночас Тріанонський договір належить до пакету мирних угод Версальської системи, які остаточно закінчили Першу світову війну. Будь-яка їх ревізія здатна спричинити зміну результатів Першої світової, що європейці вважають категорично неприпустимим. У нинішній Європі панує консенсус щодо незмінності кордонів, з чого випливає, що Тріанон має бути вічним та незмінним договором. Зрозуміло, що ініціативи Будапешта були сприйняті вкрай насторожено.

P. S.  У вівторок Євросоюз і Міжнародний валютний фонд заявили, що наразі не вирішили, чи відновлять переговори про фінансову допомогу Угорщині, яка мала б становити від 15 до 20 мільярдів євро.