Від Різдва до Різдва

Коли довідалася, що цьогоріч уперше в історії головна католицька різдвяна ялинка у Ватикані буде з України, навіть не сподівалася, що зможу помилуватися нею.

Однак, напевне, на це була Божа ласка, щоб завдяки паломницькому центру “Рафаїл” така подорож відбулася.

Різдвяна Європа вражає і дивує. Мир, спокій, вселенська радість і навіть галасливі продавці на ятках у Римі, які навперебій пропонують свій крам, не псують цього настрою. Ялинки, безліч шопок, святкові декорації та живі квіти – примулки, братки, троянди – просто неба. Наш шлях простягся на тисячі кілометрів через кілька країн.

Передсвятковий Краків зустрів завірюхою та знаменитими краківськими шопками. На жаль, оскільки до католицького Різдва залишалося ще кілька днів, то знамениту живу шопку, задля якої навіть справжніх верблюдів привозять, побачити не вдалося. Цікаво, що кожна краківська сім’я, в якій упродовж року народилося дитя, може побути у ролі Пресвятої родини, для цього потрібно лише заздалегідь записатися. До речі, минулоріч Польща пережила справжній “бейбібум”, тож охочих було так багато, що кожен новонароджений краків’янин міг полежати в різдвяних яслах лише 15 хвилин.

Ясна Гора у Ченстохові – духовному центрі Польщі – символізує традиційну набожність поляків до Богородиці. Цікаво, що саме у Львові 1 квітня 1656 року король Ян Казимир проголосив Матір Божу Ченстоховську покровителькою Польщі.

Досвітня Венеція зустріла спокоєм і чистим повітрям. У променях світанку собор Святого Марка вражає своєю величчю. Атрибутика Різдва у поєднанні з квітучими балконами разить око українця. А ще більше емоцій нахлинає, коли пригадаєш, що ці люди змогли побудувати таке величне місто на маленьких заболочених острівцях і так його любили, що воно й досі вражає своєю красою та силою духу своїх зодчих.

Святий і вічний Рим наповнений духом Різдва. Перший храм, куди потрапила наша паломницька група – папська базиліка Санта Марія Маджоре – Святої Марії. Саме тут перебуває одна з найбільших різдвяних святинь – саме ті ясла, в яких, за переказами, лежав новонароджений Ісус. За легендою, кленові дошки були знайдені на Святій Землі ще в І столітті нашої ери, а в ІV-V століттях були перевезені до Рима. У крипті Санта Марія Маджоре біля ясел протягом усього року можна почути колядки різних народів.

Вражає своєю величчю собор Святого Петра, де тривають останні приготування до вігілії – особливої богослужби у різвяну ніч (по-нашому – пастирки).

А біля української ялинки на площі Святого Петра завзято фотографуються туристи, багато тут й українців – і прочан, і заробітчан.

Вічний Рим святкує народження Предвічного Бога. Святійший отець проголошує своє послання “Urbi et Orbi” – “містові і світові”. На площі перед собором людяно, вузькими проходами у колонаді перед собором стікаються на площу тисячі вірян. Впадає в око повна відсутність метушні чи якоїсь нервозності. Присутність тисяч людей з усього світу не бентежить, не створює дискомфорту. Затамувавши подих, усі чекають, коли Папа привітає з Різвом їх народ їхньою ж мовою. І щиро відгукуються на тих кілька слів радісної новини, сказаних Святійшим Отцем саме до них, наче вперше в житті почули звістку про народження довгоочікуваного Спасителя.

У невеличкому Асізі в Центральній Італії більшість будинків прикрашає напис “Pax et Bonum” – “Мир і добро” (вони є девізом на францисканському гербі у вигляді двох схрещених рук, одна з яких належить Христу, інша – св. Франциску – “Пошта”). Саме вони якнайкраще виражають дух містечка, з якого походив один з найулюбленіших святих Західної Церкви – Франциск Асізький. У XIII столітті він буквально сприйняв слова Євангелія та став блаженним у тому значенні, про яке говорив Христос у Нагірній проповіді. Саме Франциск у 1223 році відсвяткував у Греччіо Різдво в стайні з волом і ослом. Він назвав Різдво “святом свят” і зробив першу шопку.

Потрапити до Асізі в різдвяний час – це щось надзвичайне. Тут повсюди шопки: великі, мініатюрні, навіть… солодкі. А у монастирському дворику і в підземеллі церкви Св. Дам’яна, яку, до речі, відбудовував сам Франциск, за склом – колекція шопок від різних народів світу. На жаль, української шопки там поки що немає. Найбільша ж розташована на площі перед собором Св. Франциска: усі фігури виготовлені в натуральну величину, причому тільки людських фігур тут близько чотирьох десятків.

Величний і помпезний Відень повертає до реальності. Імперський дух тут відчувається відразу.

27 грудня біля собору Святого Стефана вже демонтували ялинку, а на площі біля ратуші прибирали після різдвяного ярмарку. Однак, яскраві святкові декорації, тисячі людей на вулицях, переповнені кафетерії ще зберігали дух Різдва.

Ми поверталися додому щасливі й збентежені, адже, відсвяткувавши Різдво у Римі, їхали святкувати його додому, до своїх рідних, а із собою везли дух миру і добра, щоб наповнити ними свої серця й звеселити свої домівки.

P.S. Щоправда, святкувати по-українськи європейці таки не вміють – за весь час жодної людини напідпитку не зустріла.

Львів – Краків – Ченстохова – Венеція – Рим – Асізі – Відень – Львів