Приходить, щоб визволити нас, зробити вільними. Але чи завжди ми готові його прийняти, відкрити для нього своє серце, відкинути клопоти та тривоги і зі щирою дитячою радістю привітати новонародженого Христа? Чи готові стати вільними, знову стати дітьми, адже, напевне тому, в дитинстві Різдво найяскравіше, що ми необтяжені клопотами і щирі у своїй радості.

Сьогодні ми не маємо часу застановитися – що змінює у моєму житті прихід Спасителя, що Він означає саме для мене і якої відповіді від мене очікує. Часто за традиціями й обрядами ми втрачаємо сутність самої події, яка відбувається сьогодні і саме задля мене, бо Різдво має вимір позаісторичний і позапросторовий. І якщо не переживемо цю радість у своїй душі, не поділимося нею з іншими, то знову отримаємо той неприємний післясмак – свято не відбулося. А може, то ми не були на святі, ми не відчинили двері свого серця для Христа? 

“Різдво Христове – це велика тайна і велика радість, бо до людей прийшов Бог, Той, якого кожна людина свідомо чи несвідомо шукає”, – зазначив у розмові з “Поштою” єпископ-помічник Львівської архієпархії УГКЦ  Венедикт (Алексійчук).