Закінчення. Початок у минулих числах "Пошти"

Професія журналіста у США - заняття престижне й добре оплачуване. Авжеж, хто володіє інформацією, той керує світом. Преса - "п'ята влада", атрибут громадянського суспільства, що виконує важливу функцію поширення інформації серед широких верств населення на засадах вільного і рівного доступу до неї. На відміну від східних держав, де існує чимало ін­фор­маційних табу, американці вважають, що обговорювати потрібно кожну проблему без винятку; їхнім суспільним мотто є гасло "Ex­press yourself!", яке можна перекласти "Будь відвертим!". Рівність у доступі до інформації ґарантує також Конституція США. Найкрасномов­ніше про респект до журналістики свідчить пам'ятник загиблим журналістам у Вашингтоні у вигляді скляної стели з іменами загиблих журналістів, включно з Ґон­ґадзе.

Найбільше читацька аудиторія ласа на скандали та сенсації. А якщо до скандалу домішати ще й секс - то медіальний успіх забезпечений. Поряд з добропорядною "Нью-Йорк Таймс" та іншими добротними інформаційно-аналітичними виданнями існує й жовта преса. Властиво, межу між "жовтою" та "доброю" пресою провести неможливо. Прикметно, що засновник найпрестижнішої американської журналістської нагороди та меценат факультету журналістики Колумбійського університету Йосиф Пулітцер розпочинав свою кар'єру з видання жовтої газетки. Ознаки жовтої має також уже згаданий "Нью-Йорк Пост", не кажучи про "Метро". Що може преса, чудово продемонстрував скандал з губернатором штату Нью-Йорк Еліотом Спіцером, який я спостерігав за публікаціями здебільшого в "Нью-Йорк Пост".

У березні 2008 р. газети на­друкували повідомлення, що ФБР має дані про тривале зна­йомство губернатора Е. Спі­цера з двадцятидворічною повією. Е.Спіцер - екс-прокурор штату Нью-Йорк, полі­тик-демократ авторитарного штибу, який неодноразово погрожував республіканській опозиції компроматами. Тож хтось з опозиціонерів повідомив ФБР про молоденьку повію Крістен, яку губернатор - назовні добропорядний сім'янин - регулярно возив до одного з готелів Вашингтона. ФБР перевіряло ці дані протягом двох років, поки їх вирішили оприлюднити. Відтак кілька днів губернатор мовчав, аж раптом з'явився перед  телекамерами і під гучний осуд громадськості та пильним поглядом своєї дружини заявив про відставку - вдруге за всю історію штату Нью-Йорк. А через кілька годин на встановлених на біржах Вол-стрит дошках написали "лузер". Невдовзі з'ясувалися всі деталі. Е.Спіцер познайомився з повією за допомогою агентства, яке займалося продажем сексуальних послуг спе­ці­ально підібраних красунь (власницю цього агентства депортували до її батьківщини Бразилії на самому початку скандалу) і платив їй 1000 дол. за годину (порівняно зі 100 дол. за годину, які платять звичайній повії). Хоч проституція в Нью-Йорку заборонена, сама героїня скандалу Еш­лі Олександра Дюпре не лише не потерпіла, а, як і її попередниця Моніка Левінскі, прославилася. Через день-два "Нью-Йорк Пост" опублікувала її фотографії в оголеному вигляді (http://en.wikipe­dia.org/wiki/Image:New_­York_Post_Cover.jpg), а основною темою дискусій на інтернет-форумах став розмір її гонорару! А ще через кілька днів газети принесли звістку, що найпрестижніші модельні агентства США запропонували скандальній повії контракти! Натомість Е.Спіцер канув у небуття. Вперше за всю історію штату новим губернатором став його сліпий чорно­шкірий заступник Давид Патерсон.