В Абхазії - стріляють, в Осетії - святкують, а в Грузії - втратити спільників ризикують

Хоч конфлікт між Грузією та самопроголошеними респуб­ліками вже давно нібито пере­йшов на рівень словесної війни, однак ще й досі коли-не-коли помітні ознаки війни реальної.

Цими вихідними поблизу села Хурч (на грузинсько-абхазькому кордоні) сталась перестрілка між абхазькими збройними формуваннями і грузинськими поліцейськими. Як повідомляє інформаційне агент­ство Новини-Грузія з посиланням на своє міністерство внутрішніх справ, з грузинського боку загинув один і поранені двоє поліцейських. Щобільше, згідно з цією інформацією, працівники МВС Грузії останніми  тижнями неодноразово потерпали від нападів у цих районах. Влада ж Сухумі спростовує повідомлення грузинських ЗМІ про обстріл прикордонного села з території Абхазії.

Навпроти села Хурч розташований пост абхазьких прикордонників, а також пост ро­сійських миротворців. Там стрілянину в селі чули, але що відбувалось -  не знають.  Щоб зарадити ситуації, парламент Грузії продовжив до 3 жовтня дію надзвичайного стану в ра­йонах поблизу Абхазії та Пів­денної Осетії, де залишаються російські підрозділи.

Інша самопроголошена республіка - Південна Осетія - цими вихідними теж не дармувала. Як повідомляє Інтерфакс, там відсвяткували 18-ту річницю її незалежності. На центральній площі Цхінвалі про­йшов воєнний парад за участю важкої техніки (захопленої у грузинської армії під час бойових дій) та  відбулось пам'ятне покладання квітів до могил тих, хто загинув у бою за незалежність. На свято, крім гостей з Росії, прибула навіть парламентська делегація з Бельгії.

Нагадаємо, 20 вересня 1990 року Рада народних депутатів Південноосетинської області проголосила Південноосетинську демократичну республіку. Після серпневої війни у 2008 році незалежність Південної Осетії офіційно визнали Росія та Нікарагуа. Для визнання незалежного існування Абхазії та Південної Осетії Росія чинила тиск на низку арабських республік, однак наразі на цей крок погодились  лише уряди теж невизнаних спільнот - радикальна палестинська організація ХАМАС, ліванський рух "Хезболла". За нещодавньою інформацією РІА Новости, незалежність самопроголошених республік визнали ще два територіальні утворення: Гагаузька автономія Молдавії та самопроголошена автономія Сербська Країна (юридично належить до Хорватії). Постійний представник НАТО Дмітрій Рогозін днями заявив у Брюсселі, що незалежність кавказьких республік у найближчий рік-півтора визнають 20-25 країн.

До речі, Верховна Рада Криму теж закликала українську владу визнати незалежність цих кавказьких республік (таке звернення підтримали 79 із 90 депутатів ВРК). Однак Президент України Віктор Ющенко категорично відкинув таку ініціативу, наголосивши, що підтримує територіальну цілісність Грузії. Він також нагадав, що, згідно з Гельсінською угодою від 1957 року, територіальна цілісність європейських країн є недоторканною.

Водночас у самій Грузії ситуація менш святкова. Президент Міхаїл Саакашвілі незадоволений планами західних спільнот щодо подальшого розвитку країни. На його думку, деякі умови, на яких США та ЄС надають грузинській економіці допомогу (2 мільярди доларів), просто безглузді. Для подолання кризи глава держави закликав на допомогу грузинську опозицію та громадські інститути. Вони уві­йдуть до складу Антикризової ради, яка розподілятиме отримані з-за кордону гроші.

Невтішна інформація й щодо подальшого союзу зі США. Тісна дружба Саакашвілі з кандидатом на посаду президента США Джоном Маккейном може припинитись, оскільки Маккейнові радники сходяться на думці, що  дружба проти "російського ведмедя" є дуже небезпечною. Різкі заяви грузинського лідера щодо Росії можуть вплинути на по­літику Маккейна та зробити її незбалансованою, а це, своєю чергою, призвести до сильної американсько-російської конфронтації, якої не було ще з часів холодної війни.  

Єдине втішне - у Тбілісі заснована неурядова організація "Конгрес народів Кавказу", ініціатором якої є  лідер партії "Наша країна" Тамаз Гугунішвілі. Раніше схожу ідею висував сам Саакашвілі. Метою цієї організації є об'єднання кавказьких народів, їхнє зближення, відновлення традиційних, історичних зв'язків, збереження етнічної самобутності, культури, духовних цінностей. Конгрес народів Кавказу вестиме роботу і проти російської імперіалістичної політики в регіоні.