На відміну від Великого посту, який має більше покаяльний характер, Різдвяний є насамперед приготуванням до приходу у світ Спасителя. Цей піст ніколи не відзначався особливою строгістю, саме на цей період припадають свята Андрія та  Миколая, які в народній традиції є чимось радісним. 

Сьогодні різні підходи до посту. Так, Православна церква вчить, що під час посту треба утримуватися від м’яса, сиру, коров’ячого масла, молока, яєць, а іноді й від риби. У понеділок, середу і п’ятницю – сухо­їдження (навіть без олії). У вівторок і четвер можна споживати олію. В суботу і неділю дозволено також рибу, але після другого січня рибу заборонено навіть у суботу та неділю. 

Натомість Католицька церква робить наголос  на позитивному аспекті: піст – це не лише стриманість “від”, але й зусилля “для” – у цьому часі заохочується вірних до частішої молитви та діл милосердя, а харчовий аспект є лише одним серед багатьох, бо часто він у сучасному світі перетворюється на різноманітні дієтичні практики, не маючи при тому жодного духовного змісту. Тож обов’язковою залишається  вимога відмовитися від м’яса у п’ятницю, все ж інше кожен визначає для себе сам: чим він готовий пожертвувати та без чого має обійтися.

За словами духівника УКУ о. Ігоря Пецюха, ключове питання не “чого мені не можна”, але “що мені слід” робити для будування стосунків з Богом і з ближнім. Водночас, відчуття півголоду нам потрібне, щоб відкривати себе для чогось іншого, більшого, що є голодом духовним, який ми не завжди усвідомлюємо. “Якщо людина хоче постити і бачить у тому сенс, насамперед духовний, це лише заохочується. Церква ж наголошує на такому важливому аспекті посту, як небайдужість до ближнього: звернути увагу на стосунки, на те, що є найважливішим у християнстві – на любов. Тому насамперед Церква закликає відмовитися від того, що заважає нам бути ближчим до Господа та до наших рідних”, – каже о. Ігор. 

А підсумком, здобутком посту стане внутрішня, духовна переміна. Піст є нагодою, щоб певні речі переосмислити, знайти те, що втрачено, і, завершивши піст, не повернутися до попереднього стану, а вийти з нього оновленим, зберегти ті нові стосунки, понести далі в життя нове розуміння сенсу свого буття.