Вдова американця, який помер від зараження сибірською виразкою в 2001 році, дістане 2,5 мільйона доларів компенсації 

Її покійний чоловік Роберт Стівенс став першим з п’яти осіб, які загинули в результаті розсилання листів із спорами сибірської виразки. Лист надійшов до редакції газети, де він працював. 

Справу про білий порошок в Америці забудуть ще не скоро. Оскільки трапилася вона відразу ж після терактів 11 вересня 2001 року, тож, зрозуміло, набула величезного розголосу, нагнавши додаткової паніки на й так переляканих до смерті американців. Конверти зі смертоносними спорами білого кольору відправили на робочі адреси двох сенаторів-демократів і в редакції кількох мас-медіа. Результати такі: 22 людини занедужали на сибірську виразку, п’ятеро з них померли. 

Гучною справою зайнялося ФБР, чиї агенти досить оперативно з’ясували, що сліди білого порошку ведуть у Форт-Детрік –  військовий об’єкт у місті Фредерік (штат Мериленд), де базується Армійський інститут медичного дослідження інфекційних захворювань (United States Army Medical Research Institute of Infectious Diseases, USAMRIID). Під ковпаком опинилася група найбільш кваліфікованих фахівців із сибірської виразки в країні. Причому, щоб не наполохати ймовірного терориста, про підозри в USAMRII нічого не знали, і ті самі люди, які були під підозрою, проводили для слідства експертизи. 

Першим, за кого взялися усерйоз, став доктор Стівен Гетфілл. Не маючи на руках неспростовних доказів, ФБР оголосило вченому психологічну війну. Офіційних звинувачень йому не пред’являли, зате на всіх кутках називали “особою, яка становить інте­рес для слідства”. У результаті репутація Гетфілла була повністю знищена, він втратив роботу і був змушений виживати на жалюгідну соціальну допомогу. Врешті-решт чоловік подав на ФБР до суду і добився виплати компенсації в розмірі 5,8 мільйона доларів.

Другим кандидатом у терористи став доктор Брюс Едвардс Айвінс. Про цю колоритну особистість варто розказати докладніше. Попри основну свою діяльність, пов’язану із смертоносними бактеріями, чоловік ще захоплювався заснованим ним же клубом жонглерів, а також у вихідні грав на електрооргані в католицькій церкві. 

Фінал його життя також був нетрадиційним – у серпні 2008 року він наклав на себе руки, наковтавшись суміші з лікарського препарату “Tylenol” і кодеїну (“Tylenol” – популярне американське знеболювальне, а кодеїн – речовина, що міститься в опію, за характером впливу на організм близька до морфіну). Ось тоді й з’ясувалося, що саме цей жонглер та органіст і вважається головним підо­зрюваним у справі про білий порошок. Урешті-решт, Федеральне бюро розслідувань оголосило офіційний вердикт стосовно Айвінса: винен. 

Щоправда, не всі з цим погодилися. Так, фахівець із сибірської виразки Мартін Г’ю-Джонс, хімік Стюарт Якобсен і біолог Барбара Хетч Розенберг досліджували сліди олова, знайдені в листах з білим порошком. На думку вчених, матеріал зазнав високоякісної хімічної обробки, яку покійний Айвінс не міг здійснити у принципі через брак досвіду та компетенції. Отже, він як мінімум діяв не один, а як максимум – взагалі не причетний до цього злочину. 

Водночас у ФБР звертають увагу на інший момент. На їхню думку, дії Брюса Едвардса Айвінса цілком логічно вмотивовані, він діяв не як маніяк, а із суто меркантильних міркувань. Річ у тому, що доктор Айвінс – один із творців двох запатентованих рецептів вакцини проти сибірської виразки. Слідчі вважають, що панічний попит на чудо-вакцину, який виник після появи листів з білим порошком, нібито міг принести йому чималий прибуток. 

Як би там не було, таємницю смертоносних листів доктор, жонглер й органіст Брюс Едвардс Айвінс забрав зі собою в могилу. Ясності в цій справі немає й досі. Бундючне Федеральне бюро розслідувань так і не змогло достеменно з’ясувати, хто і з якою метою розсилав спори сибірської виразки. Щоб якось пом’якшити це негативне враження, уряд Сполучених Штатів погодився виплатити великі компенсації родинам постраждалих. Вдова журналіста Роберта Стівенса стала першою.